Ст. 220. Приховування          стійкої     фінансової       неспроможності

можності

Об’єктивна сторона злочну – умисне приховування грома- дянином – засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом по- дання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові.

Банкрутством називається стійка фінансова неспро- можність засновника чи власника суб'єкта підприємницької діяльності  задовольнити  у  встановлений  строк  пред'явлені  до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом (ст. 1 Закону України від 14 травня 1992 р. «Про бан- крутство»).

За ст. 220 КК кваліфікуються дії лише посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які надсилають кредиторам неправильні  (вигадані)  повідомлення  про  фінансовий  стан суб'єкта підприємницької діяльності, якими підтверджується спроможність цієї юридичної особи виконувати свої обов'язки перед кредиторами.

Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 220 КК, є заподіяння кредиторам (хоча б одному) великої матеріальної шкоди, яка в п'ятсот разів і більше перевищує встановлений зако- нодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 218 КК).

Для кваліфікації діяння за ст. 220 КК не має значення фак- тичний фінансовий стан суб'єкта підприємницької діяльності, банкрутство якого винна особа намагалась приховати.

Відповідальність   за  приховування   банкрутства   настає   з

шістнадцятирічного віку.