Ст.  109  КК  України.  Дії,  спрямовані  на  насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

Злочин передбачений  ст. 109 посягає на суспільні відноси- ни, що утворюють  дві головні складові держави – конституцій- ний лад України і державну владу, що і складає безпосередній об’єкт злочину.Суспільна небезпечність цього злочину полягає у прагненні винної особи (винних осіб) всупереч ч.2 ст. 5 Консти- туції України узурпувати державну владу.Конституційний лад України – це закріплені Конституцією України повновладдя на- роду, суспільни і державний устрій, рівність усіх націй і народно- стей, права і свободи громадян.

Об’єктивними проявами вчинення злочину, передбаченого ст.109 КК є:

– насильницькі дії, вчинювані з метою зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто за- стосування сили чи зброї для захоплення важливих державних об’єктів (засобів зв’яззку, транспорту, банків, засобів масової ін- формації тощо);

– змова про насильницьке повалення конституційного  ладу або про насильницьке захоплення державної влади – тобто скла- дання угоди між певною кількістю осіб для здійснення насильни- цького повалення в Україні конституційного ладу або насильни- цького захоплення державної влади;

– публічні заклики до насильницької  зміни чи повалення в

Україні  конституційного  ладу  або  насильницького  захоплення


державної влади – будь-які публічні виступи (в газетах, по радіо, телебаченню,  на мітингах, під час масових демонстрацій,  на ін- ших зібраннях людей) із закликом такого змісту;

– розповсюдження матеріалів (листівок, листів, газетних статей, книжок, гасел, звернень тощо) із закликами до насильни- цької зміни чи повалення конституційного ладу або насильниць- кого захоплення державної влади.

Злочин, передбачений ст.109 КК, містить формальний склад (достатньо самих лише дій) злочину, і тому він вважається закін- ченим з моменту вчинення вказаних у диспозиціях частин 1, 2 і 3 злочинних дій, незалежно від настання наслідків, до яких прагну- ли злочинці.

Поняття,   види   і   загальна   характеристика   особливо   не-

безпечних злочинів проти держави

Згідно з Конституцією України (ст.З) українська держава є утворенням, зміст і спрямованість діяльності якого визначають права  і свободи  людини  та їх гарантії.  Іншими  словами, українська держава існує для захисту людини, передусім кожного громадянина  України,  його  прав  і свобод.  Якщо  держава здійснює керівництво суспільством в інтересах народу, ефектив- но керує загальносуспільними справами, вона також має право на захист.

Підрив суверенітету, незалежності держави, демократії в Україні, дії, спрямовані проти України як соціальної і правової держави можуть спричинити значної шкоди її конституційному ладу,   тому   посягання   на   ці   блага   мають   високий   ступінь суспільної небезпечності як для держави, так і для суспільства і кожного його окремого члена.

В зв'язку з цим особливо небезпечні злочини проти держави посягають не тільки на безпеку держави, а й на національну без- пеку загалом, яка, відповідно до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України.

Таким   чином,   родовим   об'єктом   особливо   небезпечних

злочинів проти держави є безпека держави в різних її сферах, а основним безпосереднім об'єктом кожного окремого особливо небезпечного злочину проти держави – безпека держави в тій чи іншій її сферах. При цьому, залежно від спрямованості конкрет- ного  суспільно   небезпечного   діяння,  основний   безпосередній


об'єкт злочину може мати різний – більш чи менш широкий зміст. Скажімо, таким об'єктом при диверсії держави суб'єкт загальний: будь-яка осудна особа, що на момент вчинення злочину досягла

16-річного віку.

Характерною рисою суб'єктивної сторони особливо не- безпечних злочинів проти держави є те, що будь-який із них вчинюється з прямим умислом. Крім того, для більшості із цих злочинів характерною є мета ослабити українську державу.

Ослабити державу означає знизити її економічний,  науко- во-технічний, військовий потенціал тощо. Закон не вимагає, щоб на меті у винного  було істотне  ослаблення  держави.  Зазначена мета може бути досягнута навіть за умови незначного впливу на той чи інший потенціал держави, і тому на перший план тут виступає не фактичний результат, а саме ставлення особи до держави – до її суверенітету, конституційного ладу, існуючої державної влади тощо. Це підтверджується й тим, що, як вказу- валось вище, майже всі особливо небезпечні злочини проти дер- жави сконструйовані як злочини з формальним складом.

Суб’єктивна сторона злочину – є умисною, і умисел лише прямий, оскільки метою вчинення злочину є зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто злочинці прагнуть насильницьки змінити чи повалити в Україні конституціний лад або насильно захопити державну владу. Ці злочинні  наслідки  є  мотою  вчинених  суб’єктом  діянь,  а  тому суб’єкт бажає їх настання, дії з прямим умислом.

Мотивами цього злочину можуть бути різні спонукання (кар’єризм, корисливість, помста, др.), але істотно юридичного значення вони не мають, оскільки не впливають на підстави відповідальності та кваліфікацію злочину.

Суб’єктами відповідальності є громадяни України, іноземці та особи без громадягнства, яким на момент вчинення злочину виповнилось 16 років.

У разі вчинення громадянином України, злочину передбаче-

ного ст.109 КК, за завданням іноземної держави, іноземної орга- нізації або їх представників, кримінальна відповідальність настає за сукупністю злочинів передбачених ст.ст. 109 і 111 КК.

Частина 3 ст. 109 КК передбачає відповідальність за дії, як-

що вони вчинені:


– особою, яка є представником влади; повторно; організова-

ною групою;

– з використанням засобів масової інформації.Представник влади – особа, яка перебуває на службі в органах державної влади та наділена владними повноваженнями, тобо в межах своїх пов- новажень має право віддавати обов’язкові для виконання іншим фізичним та юридичним особам накази, розпорядження, вказівки нетільки в рамках відомства,  представником  якого вона є, але і поза ним (депутати віх рівнів, співробітники правоохоронних рганів, судді, прокуори, пожежні інспектори).

Повторним треба вважати злочин, вчинений особою, яка ра- ніше вчинила такий же злочин, за которий вона до кримінальної відповідальності не притягувалася, якщо не закінчився строк дав- ності: або, якщо злочин скоєний після відбуття покарання за пе- рший, кли судимість не погашена і не знята відповідно до закону. Злочин визнається скоєним організованою  групою (вимог ст. 28 п.3 КК) якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декіль- ка осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам гру- пи.Використання засобів масової інформації – це використання друкованих засобів масової інформації (газет, журналів, бюлете- нів) або аудіовізуальних ЗМІ (радіомовлення, телебачення, кіно-, звукозапису).

Ст. 110 КК. Посягання на територіальну цілісність і не-

доторканність України

Злочин передбачений ст 110 КК посягає на територіальну цілісність і недоторканість України.

Об’єктивну сторону утворюють дії, які спрямовані на:

– зміну території України; – зміну державного кордону України; – публічні заклики до вчинення таких дій; розповсюд- ження матеріалів із закликами вчинити такі дії.

Терторіальна цілісність і недоторканність України – необхідна умова життєдіяльності нашого суспільства, частина державного суверенітету.

Державнй кордон України – це лінія і вертикальна поверхня,

що проходить по цій лінії, які визначають межі території Украї-


ни, – суші, вод, надр, повітряного простору (див. Закон України

«Про державний кордон», 1992 р.).

Склад злочину є формальним, він вважається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиції ст.110 КК дій незалежно від настання наслідків цих дій. Суб’єктивна сторона злочину  –  прямий  умисел  при  наявності  спеціальної   мети  – змінити межі території або державного кордону України.

Кваліфікуючими ознаками є:

– вчинення цього злочину представником влади;

– вчинення зложину за попереднім зговором групою осіб;

– вчинення  діяння,  поєднаного  з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.

Розпалювання національної чи релігійної ворожнечі – це яв-

но виражене в будь-якій формі (усно, письмово, за допомогою технічних засобів) неприязне і навіть вороже ставлення до тієї чи іншої нації, релігії або їх представників, до атеїстів з метою ви- кликати національну або релігійну ворожнечу.

Дії, передбачені ч.3 ст. 110 КК, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків

Загибель людей – це заподіяння смерті хоча б одній людині.

Інші тяжкі наслідки – це виникнення збройного конфлікту як мі- жнародного характеру, так і в середині держави, виникнення ма- сових безпорядків, заподіяння хоча б одній особі тяжких тілесних ушкоджень  або середньої  тяжкості  тілесних  ушкоджень  декіль- ком особам, зруйнування або пошкодження споруд, будівель.

Відповідальними за вчинення цього злочину є всі осудні особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.