Ст. 214. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Об’єкт  злочину  –  встановлений  в  Україні  порядок обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового продажу видобу- тих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знай- дених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння.

Об’єктивна сторона – ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобу- тих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знай- дених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу ску- плених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів.

Згідно   з   постановою   Кабінету   Міністрів   України   від

12 грудня 1994 року «Про затвердження переліку корисних копа-

лин  загальнодержавного  і  місцевого  значення»  (ЗП  України.  –

1995. – № 2. – Ст. 42), дорогоцінними металами є платина, золо-

то, срібло, родій, рутеній, осмій, іридій і паладій.


Дорогоцінним камінням називаються природні мінерали в сировині, обробленому чи пообробленому вигляді. До них, зок- рема, належать: алмази, рубін, ізумруд, смарагд, евклаз, сапфір, олександрит, хризоберил, а також перли. У необхідних випадках може проводитися  експертиза  для визнання  тих чи інших мінералів дорогоцінним камінням.

Предметами злочину, передбаченого ст. 214 КК, можуть бу- ти також ювелірні чи побутові вироби з дорогоцінних металів чи з дорогоцінного каміння або лом таких виробів.

Склад злочину утворюють:

– ухилення від обов'язкової здачі чи обов'язкового продажу таких предметів;

– якщо таке діяння було вчинене у великому розмірі, якщо

вартість не зданих чи не проданих державі дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб’єктивна сторона злочину – порушення правил здачі державі дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння вчинюється умисно.

Суб’єкт злочину -відповідальність за таке діяння настає з шістнадцятирічного віку.