Ст. 209. Легалізапія (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом

Об’єктом злочину – встановлений нормами міжнародного права та законодавством України порядок вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном або іншою господарською діяльністю.

Об’єктивна  сторона  злочину  –  вчинення  фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання за-


значених  коштів  та  іншого  майна  для  здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здо- бутих завідомо злочинним шляхом.

Відмиванням грошей називається вчинення будь-яких фінансових операцій чи будь-яке інше використання фошей, які були здобуті (надбані) незаконно.

Головною ознакою злочину, передбаченою ст. 209 КК, є йо- го предмет – гроші чи майно, що були здобуті, надбані вчинен- ням  злочину  чи  іншим  незаконним  способом.  Якщо  відмивані гроші чи майно були надбані злочином, то діяння утворює сукупність злочинів – ст 209 КК і статті, яка передбачає відповідальність за той злочин, яким були здобуті ці кошти.

Легалізація (відмивання) грошей є спеціальним видом прихо- вування злочину, яким грошові кошти чи майно були здобуті. Якщо фошові кошти чи майно легалізує особа, яка їх незаконно не здобу- вала, але яка, безсумнівно, знала про їх походження, то дії утворю- ють сукупність злочинів, передбачених ст. 209 і ст. 396 КК.

Ст. 209 КК містить формальний склад злочину – діяння визнається закінченим з моменту вчинення фінансової операції з грішми чи з моменту використання майна в підприємницькій  чи іншій господарській  діяльності,  незалежно від настання злочин- них наслідків.

Суб’єкт злочину – відповідальними за легалізацію (відмивання)  грошових  коштів чи майна, здобутих  незаконно,  є всі осудні особи, що досягли віку шістнадцяти років.