Наукові основи кваліфікації злочинів

Кваліфікація злочину полягає у юридичне точному вста- новленні відповідності ознак вчиненого суспільно небезпечного діяння ознакам передбаченого кримінальним законом складу зло- чину.

Склад  злочину  с  єдиною  законною,  необхідною  і  достат- ньою підставою кримінальної відповідальності. Для того, щоб притягти винну особу до кримінальної відповідальності, треба встановити у вчиненому нею діянні склад злочину, тобто сукуп- ність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують суспі- льно небезпечне  діяння як злочин.  Ці ознаки передбачені  зако- ном, тому є законною підставою кримінальної відповідальності. Відсутність у вчиненому хоча б однієї з передбачених законом ознак складу злочину говорить про неможливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Склад злочину містить типову характеристику певного виду злочину (убивства, зґвалтування, дезертирства тощо), що мас ва- жливе значення для відмежування злочину від незлочинних діянь (в тому  числі  і інших  правопорушень),  розмежування  злочинів один від одного та правильної кваліфікації скоєного.

В теорії поняттям кваліфікації інколи охоплюється і оцінка скоєного  за  окремими  елементами  і  ознаками  складу  злочину.


Наприклад, кваліфікація за об'єктом злочину, об'єктивною сто- роною або її ознаками, суб'єктивною стороною (відповідно за формами вини, мотивом і метою) і, нарешті, суб'єктом злочину.

Для  правильної   кваліфікації   вимагається   також  встанов-

лення ознак суб'єктивної сторони складу злочину: вини, мотиву і мети. Вони, як і згадані вище, можуть свідчити про наявність чи відсутність в діях особи злочину, про кваліфікацію за різними статтями тощо. Так, умисне легке тілесне ушкодження  є злочи- ном, а необережне – ні.

Правильна  кваліфікація  припускає  також  встановлення  оз- нак  суб'єкта  злочину.  Загальними  (чи  обов'язковими)  ознаками всіх складів злочинів є вік кримінальної відповідальності та осудність.

Всі норми Особливої частини КК можна поділити на три групи:

-   заборонні;

-   роз’яснювальні;

-   заохочувальні.

Заборонні норми заборояють певні вчинки людей. Ст. 114 –

«шпигунство»  передбачає позбавлення  волі на строк від восьми до  п’ятнадцяти   років  за  передачу   або  їх  збирання  з  метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх пред- ставникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства.

Роз’яснювальні норми розкривають зміст термінів, що вжи- ваються у КК. ч.1 ст. 364 КК роз’яснюється, кого слід вважати службовими особами як суб’єктами злочинів у сфері службової діяльності.

Заохочувальні норми передбачають випадки, коли особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності з урахуванням її позитивної посткримінальної поведінки. Це спеці- альні норми, які звільняють особу від кримінальної відповідаль- ності після вичнення злочину (ст. 307 ч.4 КК – особа, яка добро- вільно здала наркотичні, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності.