Ст. 193. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося в неї

Сутність  злочину,  передбаченого  ст.  193  КК,  полягає  у

зверненні у свою власність винним чужого майна, яке завідомо для винного належить іншій особі.

Предметом привласнення може бути тільки цінне майно, особливо яке має історичну, наукову, художню чи культурну цінність.

До предметів привласнення закон відносить три види майна

(речей):

а) майно (річ) знайдене;

б) майно (річ) або гроші, які випадково опинилися у винної особи;

в) скарб.

Знайти можна лише те, що було загублено. Не може вважа- тися знайденим те, що лежить на своєму місці, там, де воно зав- жди перебуває, визнається, що він не знайшов її, а викрав.

Загубленою в кримінальному праві визнається річ (майно), яка:

1) вибула  з володіння  власника,  охоронця  або особи,  якій вона була доручена, незалежно від того, чи знають ці особи, де вона знаходиться, чи ні;

2) знаходиться у випадковому місці, там, де вона звичайно не перебуває, не в місці свого постійного чи звичайного перебу- вання (наприклад, гаманець з грішми на дорозі, золотий годинник у лісі на дереві тощо). Загубленим  можна визнати лише те, що має сукупність цих ознак.

Деяке майно взагалі не може бути загублене, наприклад, бу- динок, автомобіль тощо. Не визнається  загубленим майно (річ), яке було залишене або забуте власником чи володарем у гро- мадському місці (у службовому приміщенні, громадському транспорті, на пляжі тощо). Привласнення худоби, яка знаходи- лася на пасовищі, хоча і була тимчасово залишена без догляду, теж кваліфікується як викрадення за ст. 185, а не за ст. 193 КК.

Якщо особа, яка отримує майно чи гроші, зрозуміла помил- ку під час отримання – передачі їй майна чи грошей – і змовчала про це, маючи намір привласнити те, що їй передали помилково, то її дії кваліфікуються як шахрайство, оскільки вона застосувала обман   –   не   повідомила   про   обставини,   для   цього   випадку


істотних  і обов'язкових.  Привласнення  предметів,  що були видобуті винним із надр землі, наприклад, золота, дорогоцінних каменів і т. ін., не утворює складу цього злочину. Такі дії кваліфі- куються за ст. 214 КК.

Привласнення цінного чужого майна вважається закінченим злочином з моменту звернення майна у свою власність, з момен- ту заволодіння майном.

Суб'єктивна  сторона  злочину,  передбаченого  ст.  193  КК,

характеризується за відомістю належності привласненого майна іншій  особі.  Винна  особа  при припиненні  злочину  усвідомлює, що майно, безсумнівно, належить іншій особі, що, привласнюю- чи його, вона заподіює їм шкоду. При помилці в належності май- на складу злочину не утворюється.

Суб'єктами відповідальності за ст. 193 КК є всі осудні осо-

би, починаючи з 16-річного віку.