Ст. 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою

Заподіяння   майнової   шкоди   обманом   чи  зловживанням

довіри полягає в тому, що винна особа не передає іншому власникові те майно чи кошти, які вона була зобов'язана переда- ти. Суспільна сутність цього злочину полягає в тому, що винна особа збільшує свої прибутки за рахунок чужого майна, грошей, цінностей, не виконуючи свого обов'язку передати їм певне май- но чи гроші.

Майнова шкода може бути заподіяна внаслідок:

1) використання ввіреного винному чужого майна для отри- мання незаконних прибутків (наприклад, перевезення вантажів на державному автомобілі із зверненням оплати у свою власність, перевезення пасажирів у таксі без таксометра і привласнення оп- лати за ці послуги і т. ін.);

2) ухилення від сплати обов'язкових виплат – податків, виплат за користування електроенергією, газом, жилою площею або змен- шення вартості проданого майна з метою зменшення мита тошо.


При цьому майнові збитки заподіюються не викраданням майна, а тим, що власники не отримують повинного, того, що во- ни повинні були отримати.

Від розкрадання заподіяння майнових збитків відрізняється за  змістом  і  сутністю  шкоди.  Розкрадання  спричиняє  шкоду  у виді прямих збитків, а злочин, передбачений ст. 192 КК, спричи- нює шкоду у вигляді нестриманих прибутків. При цьому майнові фонди власника не зменшуються, наявне в них майно не вилучається.

Предметом злочину, передбаченого ст. 192 КК, є майно, яке надходить, але ще не надійшло до фондів власника. З урахуванням цього, злочин, передбачений ст. 192 КК, можна визначити як зло- чинну непередачу власникові певного майна чи грошових коштів.

Тому  кримінальній   відповідальності   за  ст.  192  КК  під- лягають лише особи, які повинні були передати чужій особі пев- не майно чи гроші.

Способи заподіяння майнової шкоди – обман і зловживання довірою – такі ж самі, як і при шахрайстві (ст. 190 КК).

Заподіяння майнової шкоди вважається закінченим з мо- менту утримання,  непередачі майна чи грошей, які винна особа була зобов'язана передати. З цього моменту власникові заподіюється майнова шкода.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 192 КК, характеризується прямим умислом, оскільки винна особа з ко- рисливою  метою  утримує  і не передає  іншій  особі  належне  їм майно  чи  гроші.  Необережне  заподіяння  майнової  шкоди (внаслідок помилки чи недбалості) складу злочину не утворює і кримінальної відповідальності не тягне.

Суб'єктами відповідальності за ст. 192 КК є особи, які зобов'язані сплачувати платежі, збори і т. ін., що досягли шістнадцятирічного віку.

Посадові особи підприємств, установ і організацій, незалеж- но від форм власності, за умисне ухилення від сплати податків, зборів або інших обов'язкових платежів, а також фізичні особи за такі самі діяння, якщо це призвело до заподіяння шкоди у знач- них розмірах (на суму в сто разів і більше від установленого за- конодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), підлягають відповідальності за ст. 212 КК.