Ст. 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Ст. 191 КК поєднує три форми (способи) розкрадання, які ма-

ють одну спільну ознаку – чуже майно було ввірене винному чи було в його віданні або в оперативному управлінні. Відносно цього майна винний наділений певними повноваженнями по розпорядженню ним, керуванню, доставлянню, зберіганню (продати, передати, використа- ти для певної роботи чи для певної мети тощо).

За цією ознакою цей злочин відрізняється від інших розкра-

дань  (крадіжок,   грабежів,   шахрайства),   при  яких  винний  чи зовсім не має ніякого відношення до майна, або має до нього ли- ше доступ  за роботою,  чи йому  доручена  лише  охорона  цього майна  або  воно  передане  винному  для  використання   його  в процесі виробництва.


Суб'єктом привласнення може бути лише особа, якій майно було передано в підзвіт і вона зобов'язана в будь-який час дати повний звіт за кількість та якість цього майна (грошей). За відсут- ності цих ознак дії особи не можуть бути кваліфіковані за ст. 191

КК як привласнення чи розтрата.

Розкрадання чужого майна може кваліфікуватися як при- власнення чи розтрата ввіреного або такого, що було у віданні чужого майна у випадках, коли винний відповідно до службових обов'язків, договірних відносин або спеціального доручення власника наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганні викраденого майна.

Розкрадання чужого майна, вчинене собою, яка одержала майно за документом (експедитором, водієм автомобіля, їздовим та ін.), на підставі якого ця особа наділена відносно довіреного їй майна  певною  правомочністю,  кваліфікується  як  привласнення або розкрадання за ст. 191 КК.

Розкрадання  чужого  чи колективного  майна,  вчинене  осо- бою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраде- ного майна, а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цьо- го майна (комбайнер, сторож, вантажник, підсобний робітник у магазині тощо), кваліфікується як крадіжка за ст. 185 КК.

Не є привласненням і тимчасове запозичення майна чи суми грошей,   коли   матеріально   відповідальна   особа   використовує ввірене їй майно чи гроші, маючи намір через деякий час (нетри- валий) вернути запозичене за належністю.

Розтрата – це протизаконне витрачання майна чи грошей, які були довірені винному, на свої потреби. Розтрата може бути вчинена лише тими особами, яким майно чи гроші були ввірені, передані в підзвіт для виробництва, перевезення, зберігання, про- дажу тощо. Розтрата не може бути вчинена тими особами, які ма- ли доступ до майна за роботою, але воно їм у підзвіт передане не було. Наприклад,  керівник  торговельного  підприємства,  що віддав незаконне розпорядження про видачу товарів третім осо- бам, вчинює не розтрату, а розкрадання засобом зловживання по- садовим становищем.

На відмінність від привласнення і розтрати, майно не знахо- диться в безпосередньому віданні посадової особи, воно їй не ввірено,  не  передано  у  підзвіт.  У  більшості  випадків  посадова


особа  –  не  матеріально   відповідальна,   а  матеріально відповідальна  – не посадова. Прокурор, депутат, директор, го- лова колгоспу, наприклад, посадові особи, але не матеріально відповідальні. Комірник, касир, продавець, експедитор й інші – матеріально  відповідальні  особи,  але  не  посадові.  Рідко трапляється поєднання в одній особі обох цих якостей.

Відносно викраденого майна посадова особа наділена пра- вом оперативно-господарського  управління ним – визначити його використовування, передати іншим організаціям чи установам: розпорядитися ним – продати, поміняти тощо.

Зловживання  посадовими  повноваженнями  – значить вико-

ристання винних цих наданих йому за посадою повноважень.

Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених ст. 191 КК, характеризується прямим умислом, і корисливою метою – праг- ненням до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, грошей, цінностей.

Відповідальними за ст. 191 КК є лише матеріально відповідальні і посадові особи, що досягли шістнадцятирічного віку.