Ст. 189. Вимагання

Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчи- нення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи зни- щення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною,  або розголошення  відомостей,  які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання).

Вимагання чужого майна чи грошей (ст. 189 КК) полягає у вимозі передачі винному:

1) чужого майна, грошей;

2) права на майно;

3) виконання на користь винного будь-яких дій майнового характеру, під погрозою:

– насильства над потерпілим чи володарем, охоронцем май- на  або  над  близькими  їм  особами  (погроза  вбити,  заподіяти тілесні ушкодження);

– розголошення  відомостей,  які ганьблять потерпілого,  во-

лодаря чи охоронця майна або близьких їм осіб;

– пошкодження або знищення майна потерпілого, володаря чи  охоронця  або  державного  чи  громадського  майна,  що перебуває у їхньому віданні чи під охороною.


Погроза  при  вимаганні  чужого  майна  чи  грошей  повинна бути дійсною, а не уявною, вигаданою, і звернена в недалеке майбутнє.  Форма  погрози  вирішального  значення  не має.  Вона може  бути  заявлена  письмово,  усно,  по телефону,  через  інших осіб тощо.

Небезпечне  для життя  чи здоров'я  потерпілого  насильство (ч. 3 ст. 189 КК) – це заподіяння йому легкого тілесного ушко- дження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або коро- ткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не при- звели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Це може бути насильство, що при- звело до втрати свідомості чи носило характер мордування, сти- скування шиї, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Застосування до потерпілого наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном кваліфікується як вимагання за ч. 1 чи 3 ст. 189 КК залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було.

Якщо  застосування  таких  засобів  було  небезпечним  для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад  здоров'я  або  короткочасну  втрату  працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, кваліфікується як вимагання за ч. 3 ст. 189 КК за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких наслідків.

Заподіяння   в   процесі   вимагання   легкого   (ст.   125   КК), середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 122 КК), нанесення побоїв,  що  носили  характер   мордування   (ч.  2  ст.  126  КК), повністю охоплюються ч. 3 ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за зазначеними статтями не потребує.

Психічне насильство при вимаганні полягає в погрозі не- гайно чи в майбутньому  застосувати  насильство до потерпілого або близьких йому осіб (родичів, інших осіб, доля яких не бай- дужа потерпілому).

Якщо винний погрожував потерпілому убивством або заподіянням    тяжкого    тілесного    ушкодження,    то    його    дії


кваліфікуються за ч. 2 ст. 189 КК. Додаткової кваліфікації за ст.

129 КК ці дії не потребують.

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він не виконає вимоги передати майно чи гроші, то ця погроза буде реалізована.

Відомостями,  що ганьблять  потерпілого  чи його  близьких або рідних, вважаються такі дійсні чи вигадані дані про них, їх дії і дії, вчинені щодо них, які потерпілий бажає зберегти в таємниці і  розголошення  яких, на його думку, принизить честь і гідність його чи близьких йому людей. Це можуть бути відомості про інтимні сторони життя, захворювання, негідні вчинки, дійсні чи вигадані фізичні або психічні вади тощо.

Погроза розголосити такі відомості – це погроза повідомити, про них тій особі (особам), якій вони невідомі і чиє ознайомлення з ними небажане для потерпілого.

Реалізація такої погрози не охоплюється статтями про відповідальність за вимагання і потребує додаткової кваліфікації за ст. 132 КК за умови, що такі повідомлення та їхнє поширення містять склад цього злочину.

Погроза пошкодити або знищити майно стосується майна належного потерпілому або його близьким чи рідним.

Умисне знищення або пошкодження майна при вимаганні, якщо воно було вчинене не підпалом чи іншим загальнонебез- печним способом, кваліфікується за ч. 2 ст. 189 КК, а в разі на- стання тяжких наслідків – за ч.3 ст.189 КК. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за ч. 1 ст. 194 КК не потрібно.

Якщо ж майно було знищене чи пошкоджене підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, то дії винної особи додат- ково кваліфікуються і за ч. 2 ст. 194 КК.

За  багатьма   ознаками   вимагання   майна  чи  грошей  має

схожість із розбоєм. Відрізняються ці злочини тим, що:

– при вимаганні винний може вимагати передати йому не тільки чуже майно чи гроші, але й право на чуже майно (незакон- но видати ордер на квартиру, незаконно призначити пенсію, премію, передати йому право на житло, житлову площу тощо);


– при розбої погроза спрямована тільки на особу, яка зазна- ла нападу, а при вимаганні погроза може бути спрямована і на інших осіб (рідних та близьких потерпілого);

– на відмінність від розбою, погроза при вимаганні полягає в застосуванні насильства не негайно, не під час вимоги передачі винному майна чи грошей, а в недалекому майбутньому, якщо вимога не буде виконана.

При відмежуванні вимагання від злочинів, передбаче- них статтями 206 і 355 КК, треба виходити з того, що при вима- ганні винна особа керується  умислом на заволодіння  не належ- ним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Якщо  ж винна  особа,  застосовуючи  відповідні  погрози  чи

насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого  перестати  займатися  підприємницькою  діяльністю чи  обмежити  її  або  укласти  яку-небудь  угоду,  виконання  якої може обмежити законні права (інтереси) підприємця, вчинене на- лежить кваліфікувати як протидію законній підприємницькій дія- льності і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 206 КК.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з ме- тою примусити  потерпілого  до виконання  чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 355 КК.

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло з

підстав,  не  передбачених   чинним  законодавством,   або неіснуючого зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом,  а  так  само  використання  факту  існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, нале- жить кваліфікувати як вимагання.

Вимагання – це незаконна вимога передати винному чуже майно чи гроші. На їх отримання винний не має ніяких підстав.

Не   вважається   вимаганням   також   вимога,   поєднана   з

відповідними  погрозами  чи насильством,  повернути  борг, якщо він винний на законних підставах.

Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, попе- редня змова, група осіб та ін.), вимагання визнається кваліфікованим, якщо воно вчинено:


– організованою групою, або

– завдало великої чи особливо великої шкоди, або

– спричинило інші тяжкі наслідки.

Організованою групою називається стійке об'єднання двох і більше  осіб,  які  спеціально  зорганізувалися  для  спільної злочинної діяльності, про наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть свідчити:

а) розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений учас- никами групи план злочинної діяльності або вчинення конкрет- ного злочину;

б) розподіл ролей;

в) наявність організатора (керівника) групи;

г) прикриття своєї діяльності, як своїми силами, так і за до- помогою сторонніх осіб (у тому числі й підкупом хабарами поса- дових осіб);

д) вербування нових членів;

е) наявність загальних правил поведінки;

є)  наявність  матеріальної  бази  –  транспорту,  приміщень,

сховищ, коштів тощо.

Від банди організована група відрізняється лише ознакою озброєності. Тому якщо організована група озброєна, то відповідальність її керівника і членів, які вчинили вимагання чу- жого майна чи грошей, настає за ст. 257 КК.

Кваліфікувати  їхні дії додатково  за ч. 3 ст. 189 КК не по-

трібно.

При визначенні великої чи особливо великої шкоди (ч. 3 і ч.

4 ст. 189 КК) враховуються:

– вартість викраденого на час вчинення злочину;

– кількості викраденого майна;

– значущість викраденого майна для потерпілого;

– матеріальне становище потерпілого;

– наявність у нього утриманців тощо.

Не враховуються при цьому критерії, які не мають ма- теріального змісту (дефіцитність викрадених речей, престижність володіння ними тощо).

Велику шкоду утворюють збитки, заподіяні передачею май-

на чи грошей винному, а також збитки, заподіяні потерпілому чи


його близьким або рідним знищенням або пошкодженням їхнього майна.

Розмір заподіяних потерпілому збитків визначається, вихо- дячи з вартості майна на момент учинення злочину за державни- ми роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується визна- чення вартості і тих речей, які були створені, чи вирощені потерпілим трудовою діяльністю.

За відсутності  цін  на майно  його  вартість  визначають  ек-

сперти.

Для кваліфікації дій винної особи за ч. 3 ст. 189 КК за озна- кою заподіяння  потерпілому  великої  шкоди  необхідно  довести, що така шкода дійсно мала місце.

Вимагання чужого майна кваліфікується за ч. 4 ст. 189 КК за

ознакою заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень у випадках заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинило втрату будь-якого органа або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, заподіяння таких тілесних ушкоджень третім особам.

Заподіяння при вимозі потерпілому смерті не охоплюється ст. 189 КК, і діяння кваліфікується за сукупністю злочинів – за відповідною частиною статті 189 і п. 6 ч. 2 ст. 115 або ч. 2 ст. 121 чи ст. 119 КК.

Якщо винна особа вчинила крадіжку, грабіж, розбій, шах- райство, привласнення чи розтрату, або вимагання і в її діях є декілька кваліфікуючих  ознак, передбачених  різними частинами тієї чи іншої статті, вчинене кваліфікується за тією частиною, яка передбачає тяжчий злочин.

Суб'єктивна сторона вимагання чужого майна (ст. 189 КК) характеризується прямим умислом і корисливою метою – засто- суванням погрози заволодіти чужим майном.

Кримінальна  відповідальність  за  вимогами  чужого  майна

настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).