Ст. 187. Розбій

Об’єкт злочину – право власності, а також життя та здоров’я людини, яка зазнала розбійного нападу.Розбоєм визнається напад з метою заволодіиня чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним  для життя чи здоров'я,  особи, яка підпала  нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 1 ст. 187 КК).

Обов'язковою ознакою розбою, як і всякого іншого розкра- дання, є корисливий мотив нападу. Напад, учинений не з корис- ливих спонукань (а, наприклад, за мотивом помсти, ревнощів чи хуліганських спонукань), не може кваліфікуватися як розбій.

Напад при розбої характеризується  несподіваним  фізичним чи  психічним  впливом  на  потерпілого,  застосуванням  фізичної сили чи погроз відкрито, раптово, несподівано.

На відмінність від грабежу, насильство під час розбою характеризується тим, що воно небезпечне для життя чи здоров'я – в момент   його   застосування   воно   утворює   загрозу   життю   чи здоров'ю потерпілого.

Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство – це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричи- нило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного уш- кодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вка- заних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До останніх, зокрема, слід відносити насиль- ство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер морду-


вання, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електрост-

руму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння майном чи грішми належить розглядати як насильст- во  і  залежно  від  того,  було  воно  небезпечним  для  життя  або здоров'я чи не було, кваліфікується як грабіж (ч. 2 ст. 186 КК) чи розбій за відповідною частиною ст. 187 КК.

Якщо  застосування  таких  засобів  було  небезпечним  для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад  здоров'я  або  короткочасну  втрату  працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, вчинене кваліфікується як розбій за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень.

Таким чином, межа між насильством, небезпечним для жит- тя  чи  здоров'я  і  не  небезпечним,   знаходиться   в  характері  і тяжкості  легких  тілесних  ушкоджень  чи погрозі  їх  заподіяння: легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я (ч. 1 ст. 125) або погроза їх учинення, а також насильницькі дії, поєднані із заподіянням фізичного болю (ст. 126 КК), відносяться до насиль- ства, не небезпечного для життя і здоров'я. А легкі тілесні уш- кодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або ко- роткочасну незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125 КК), на- лежать до насильства, небезпечного для життя і здоров'я.

Для визнання насильства небезпечним для життя чи здоров'я вирішальне значення має не фактично заподіяна шкода, а утво- рення реальної небезпечності її заподіяння. Тому за ст. 187 КК кваліфікується  і таке  насильство  з  метою  заволодіння  майном, яке хоча й не спричинило шкоди здоров'ю, але в момент його заподіяння утворювало реальну небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого. Наприклад, стискання шиї руками, викидання з по- тягу  під  час  руху,  або  застосування  речовин,  небезпечних  для життя і здоров'я. Заподіяння потерпілому при цьому певної шко- ди здоров'ю або тілесних ушкоджень не є обов'язковою ознакою розбою.

Якщо в процесі розбою потерпілому були заподіяні легкі тілесні   ушкодження,   що   спричинило   короткочасний   розлад


здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене спо- собом,  небезпечним  для  життя  або  здоров'я  потерпілого,  нане- сення побоїв, що носили характер мордування, всі ці дії охоплю- ються ст. 187 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Умисне заподіяння при розбої тяжкого тілесного ушкод- ження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК, оскільки воно повністю охоплюється ч. 4 ст. 187 КК.

Оскільки  розбійницький  напад  не охоплює  заподіяння смерті потерпілому, то навмисне чи необережне убивство потерпілого під час розбійного нападу в усіх випадках утворює сукупність злочинів (п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 187, або ст. 119 та ч.  4  ст.  187  КК)  як  і  тоді,  коли  потерпілому  були  заподіяні навмисні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть (ч. 2 ст. 121 та ч. 2 ст. 187 КК).

Насильство при розбої може бути фізичним або психічним. Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно засто- сувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тілесні ушкодження тощо).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він буде протидіяти нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а в потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосу- ванням  предметів,  які  завідомо  для  неї  не  можуть  бути використані для реалізації погроз (зіпсованої зброї або її макету тощо), якщо потерпілий сприймав ці предмети як такі, що ста- новлять собою небезпеку для життя чи здоров'я. Але коли при відкритому заволодінні майном винна особа демонструє предмет, який має лише зовнішню схожість зі справжньою зброєю і об'єктивно не може бути знаряддям насильства, головними критеріями наявності реальної загрози для життя і здоров'я потер- пілого  повинні  бути:  характер   злочинних   дій,  спрямованість умислу та суб'єктивне сприйняття погрози потерпілим.


Погроза під час розбою окремого злочину не утворює – вона є складовою частиною об'єктивної сторони цього злочину, а тому погроза  вчинити  убивство,  висловлена  в  процесі  розбою, повністю охоплюється диспозицією ст. 187 КК і додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує

Насильство при розбої, як і при грабежі, застосовується з метою:

а) заволодіти чужим майном чи отримати доступ до нього;

б) утримати уже вилучене, захоплене майно.

Як розбій кваліфікуються дії особи і тоді, коли вона викрала майно засобом крадіжки чи грабежу, а після – з метою утримання викраденого  майна  –  застосувала  насильство,  небезпечне  для життя і здоров'я потерпілого. Не можуть бути кваліфіковані як розбій дії особи, яка застосувала насильство, небезпечне для жит- тя і здоров'я, не з метою захопити чи утримати майно (гроші), а з метою ухилитися від затримання, з метою уникнути затримання і відповідальності. Якщо при цьому потерпілому була заподіяна шкода, то вчинене утворює сукупність злочинів проти особи і за- мах на крадіжку, грабіж або шахрайство.

Розбій  визнається  закінченим  з  моменту  нападу, поєднаного з застосуванням або з погрозою застосування насиль- ства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, заволоділа особа майном (грішми) чи ні. З моменту нападу в діях винного є склад закінченого злочину, хоча злочин ще може про- довжуватися. Тому дії осіб, які приєдналися до злочину, хоча б і після нападу, але до ще не закінченого злочину, кваліфікуються як дії співвиконавців розбою за ч. 2 ст. 187 КК як вчинення роз- бою групою осіб.

Якщо розбійний напад вчинюється групою осіб, то для зви- нувачення в розбої не потрібно, щоб кожен співучасник нападу застосовував насильницькі дії, спрямовані на заподіяння шкоди потерпілому чи висловлював погрозу їх вчинити. Спільні дії всіх співучасників  розбійного  нападу, якщо тільки дехто з нападаю- чих  застосував  насильство  (крім  ексцесу,  коли  співучасник  не знав  про  намір  інших  застосувати  насильство,  небезпечне  для життя чи здоров'я), кваліфікуються  як розбій, учинений групою осіб за ч. 2 ст. 187 КК.


Суб'єктивна сторона розбою характеризується прямим умислом – суб'єкт чинить напад з метою неправомірно заволодіти чужим майном, тобто усвідомлює суспільну небезпечність  своїх дій і бажає заподіяти майнову шкоду власникові.

Кримінальну відповідальність за розбій несуть усі осудні особи, що досягли чотирнадцятирічного віку (ч. 2 ст. 22 КК).

Ст. 188. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання

Об’єкт злочину. Діяння, передбачене ст. 188 КК, посягає на

власність. Його особливістю є спосіб вчинення злочину – шляхом демонтажу   –  і  предмет  злочину,  яким  є  електричні   мережі, кабельні лінії зв'язку або їх обладнання (дріт, стовпи, ізолятори, устаткування, агрегати, машини, верстати тощо).

Об’єктивна сторона злочину – заволодіння вказаними предметами шляхом крадіжки або грабежу.

Вчинення цього діяння за попередньою змовою групою осіб або  особою,  раніше  судимою  за  таке  діяння,  або  у  великих розмірах, кваліфікується за ч. 2 ст. 188 КК. Особливо кваліфіко- ваним визнається діяння, яке було вчинене організованою групою або якщо демонтажем електромереж чи кабельних ліній зв'язку були заподіяні особливо тяжкі наслідки – спричинення загибелі людини, перерву в постачанні електроенергії споживачам чи пос- луг зв'язку, внаслідок чого була припинена діяльність промисло- вих підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів, правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування за- лізничного, морського, річного, повітряного, автомобільного тра- нспорту  чи  електротранспорту  (ч. 3  ст. 188  КК  і  примітка  до ст. 188 КК).

Ст. 188 КК містить спеціальні норми стосовно норм про ві- дповідальність  за  умисне  знищення  або  пошкодження  чужого майна (ст. 194 КК) чи пошкодження ліній зв'язку (ст. 360 КК), а тому ст. 188 КК має перевагу перед ст. ст. 194, 360 КК і діяння кваліфікується лише за ст. 188 КК без застосування ст. 194 КК чи ст. 360 КК.

Викрадення демонтажем чи іншим способом складових частин  електромереж   чи  кабельних   ліній  зв'язку  вчинюється


умисно з корисливою метою (продати, здати за гроші чи викори-

стати викрадене).

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Суб’єктивна сторона відносно особливо тяжких наслідків –

непрямий умисел або необережність.

Відповідальність за викрадення елекромереж чи кабельних ліній зв'язку настає з віку шістнадцять років (ч. 1 ст. 22 КК).

Ст.188-1. Викрадення електричної або теплової енергії шля-

хом її самовільного використання (зміни ЗУ від 31.05. 2005 р.)

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її са- мовільного використання без приладів обліку (якщо використан- ня приладів обліку обов’язкове) або внаслідок умисного пошко- дження приладів обліку, чи в будь-який інший спосіб, якщо та- кими діями завдано значної шкоди.