Ст. 184 КК. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

Об’єкт злочину – право кожного на охорону  здоров’я, ме-

дичну допомогу та медчне страхування.

Об’єктивна сторона – вимога платні за надання медичної допомоги  в  державних  чи  комунальних  закладах  охорони  здо- ров’я.


Частина 1 ст. 49 Конституції України – гарантується право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного медичного обслуговування.

У державних і комунальних закладах охорони здоров’я ме- дична допомога надається безоплатно, існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена (ч.3 ст.49 Конституції України).

Порушення  права  на  безоплатну  медичну  допомогу  може

виявитися  у  відмові  від  прийняття  до  лікувального  закладу,  у вимозі оплати лікування, ліків чи інших медичних послуг.

Злочин визнається закінченим з моменту відмови в безоп- латному лікуванні чи з моменту прийняття рішення про скоро- чення мережі державних або комунальних закладів охорони здо- ров’я, тобто закриття або анулювання хоча б одного з них. Пору- шення права на безоплатну медичну допомогу є не відмова від надання медичної допомоги хворому взагалі, що передбачено ст.

139 КК, а є вимогою оплати ліків чи згода надати медичну допо-

могу лише за оплату.

Відповідальними за порушення права на безоплатну медичну допомогу  є лікарі, головні лікарі, завідуючі  відділеннями  лікарі та інші медичні працівники державних чи комунальних медичних закладів, а за скорочення мережі державних чи комунальних закладів  охорони  здоров’я  –  посадові  особи  органів  державної влади чи охорони здоров’я, які наділені повноваженнями прий- мати рішення про скорочення чи поширення мережі таких лікувальних закладів.