Поняття,   система   і  значення   Особливої   частини   кримі-

нального права.

Особлива частина Кримінального кодексу України – це си- тема норм, що встановлюють, які небезпечні діяння є злочинами, та які види покарань можуть бути застосовані до соіб, які їх вчинили.

В Особливій частині формулюються ознаки окремих злочи-

нів із зазначенням  виду покарання  і меж, в яких вони можуть бути призначені.

Особлива  частина  кримінального  права  дає вичерпний перелік злочинів (суспільно небезпечних діянь), за вчинення яких особа може нести кримінальну відповідальність і підлягає пока- ранню. Інакше кажучи, тільки діяння, зазначені в Особливій частині, можуть рахуватися злочином.

Система Особливої частини кримінального  права являє со-

бою науково обгрунтоване розіщення норм, які визначають відповідальність за ті чи інші злочини за певними групами (гла- вами) залежно від спільності родового об'єкта, а також один щодо одного в середині кожної групи (глави).

Найважливіший принцип кримінального права – немає зло- чину без указівки про це в законі – знаходить в Особливій частині своє повне відображення. Значення  Особливої  частини  насампе- ред у тому, що вона встановлює законодавчі межі криміналізації суспільно  небезпечних  діянь  (віднесення  діяння  до  числа злочинів), забезпечує тим самим реальні основи для дотримання законнностіКрім того, в Особливій частині законодавець диференціює кримінальну відповідальність за конкретні злочини з урахуванням їх тяжкості (характеру і ступеня суспільної небезпечності).     Це     є     реальною     можливістю     здійснення


цілеспрямованої кримінальної політики і проведення її в суворих рамках законності.   За  складом  усі  норми  Особливої  частини можно розподілити на три групи: заборонні, роз’яснювальні та заохочувальні.

Більшість становить заборонні (норми – заборони), які забо-

роняють відповідні діяння людей (злочинне діяння або злочинна бездіяльність) під погрозою застосування особливого виду дер- жавного примусу – кримінального покарання. Якраз вони за структурою розділяються на диспозиції та санкції.

Кримінальне право являє собою сукупність правових норм, за допомогою яких правоохоронні органи ведуть боротьбу зі зло- чинністю. Злочинність як соціальне явище – це найбільша суспі- льна небезпечна частина правопорушень, які вчиняються в реа- льній дійсності.

Для особливої частини кримінального права характерні три основні ознаки.

1. Особлива частина являє собою сукупність кримінально- правових норм, які визначають види і склади злочинів та вста- новлюють види й розміри покарань, які застосовуються судом до осіб, винних у їхньому скоєнні.

2. Кримінально-правові  норми, які створюють Особливу ча- стину, розміщені в ній у певному (визначеному) порядку суворої послідовності.

3. Кримінально-правові  норми, які створюють Особливу ча-

стину, містяться  тільки в юридичних  актах, які видає Верховна

Рада України.

Із сказаного випливає, що Особлива частина кримінального права – це сукупність розміщених у суворій послідовності  вида- них Верховною Радою норм, які визначають види і склади злочи- нів та покарання, що застосовуються судом до осіб, винних у їх скоєнні.

Крім складів конкретних злочинів, в Особливій частиш кримінального права є заохочувальні норми, які визначають підс- тави звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчи- нили окремі злочини і щиро розкаялися в скоєному, чи з інших підстав,  а  також  роз'яснювальні  норми,  в  яких  розкривається зміст окремих понять, термінів, що вживаються в КК.


Значення Особливої частини кримінального права полягає, насамперед, у тому, що в ній дається в суворій відповідності з принципом – немає злочину без вказівки на це в законі – вичерп- ний перелік злочинних діянь, тобто визначаються і точно опису- ються ті суспільно небезпечні діяння, які посягають на інтереси особи, суспільства або держави і які є злочинами.

Поряд  з  Особливою  частиною  як  сукупністю  юридичних норм, що регламентують  відповідальність  за окремі види злочи- нів, розрізняють ще й Особливу частину єдиної науки криміналь- ного права, яка одним із її важливих і невід'ємних розділів. Нау- ка, що досліджує Особливу частину, – це сукупність уявлень, поглядів та ідей про систему законодавчих норм, які складають Особливу частину, та про окремі злочини, що передбачені кримінальним законодавством. Предметом цієї науки є вивчення норм, що створюють Особливу частину кримінального права, і практики їх застосування, ефективності системи цих норм, а та- кож розробка пропозицій щодо подальшого удосконалення кримінального законодавства та поліпшення застосування закону на практиці.

Залежно від значущості родового об'єкта Особлива частина

КК має таку систему:

Розділ             І.          Злочини         проти основ національної безпеки

України.

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи.

Розділ ІІІ. Злочини проти волі, честі та гідності особи

Розділ ІV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших осо-

бистих прав і свобод людини і громадянина.

Розділ VІ. Злочини проти власності.

Розділ VІІ. Злочини у сфері господаської діяльності.

Розділ VІІІ. Злочини проти довкілля.

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки.

Розділ Х. Злочини безпеки виробництва.

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Розділ             ХІІ.     Злочини         проти гомадського   порядку          та

моральності.


Розділ ХІІІ. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші зло- чини проти здоров’я населення.

Розділ ХІV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

Розділ  ХV.  Злочини  проти  авторитету  органів  державної

влади,  органів  місцевого  самоврядування  та  об’єднання  грома-

дян.

Розділ ХVІ. Злочини у сфері використання електронно- обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж.

Розділ ХVІІ. Злочини у сфері службової діяльності.

Розділ ХVІІІ. Злочини проти правосуддя.

Розділ ХІХ. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Розділ ХХ. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Ми бачимо, що в окремі розділи Особливої частини КК об’єднано норми про відповідальність  за злочини, які посягають на один і той самий родовий об’єкт.

Родовий об’єкт – це певна група благ та інтересів, на які посягає певна група злочинів.

Найменування  відповідних  розділів Особливої  частини КК

вказують на цей об’єкт.

Систематизація злочинів за родовим об'єктом має суттєве кодифікаційне значення. Приймаючи новий кримінальний закон, законодавець включає його саме в той розділ, злочини якого по- сягають на ту саму групу суспільних відносин, що й злочин, пе- редбачений новим законом.

Розміщення норм про відповідальність за окремі злочини за їх родовим об'єктом має велике значення для правильного засто- сування закону, тлумачення його дійсного змісту, орієнтації в кримінальному кодексі. Об'єднання норм, які передбачають од- норідні злочини, в одну групу (розділ) дозволяє чітко виявляти характер суспільної небезпечності та специфіку цих діянь, вивча- ти загальні, такі що їх об'єднують, ознаки, дає можливість розро-


бляти та здійснювати засоби щодо запобігання і припинення цілої групи злочинів.