Ст. 147 КК. Захоплення заручників

Об’єктивну сторону цього злочину утворюють:

– захоплення особи;

– утримування особи як заручника.

Діяння, передбачене ст.147 КК, посягає на особисту свободу і безпеку осіб, що стали заручниками.

Об’єкт злочину – особиста воля, а також безпека особи, що була захоплена як заручник. Захоплення – це поневолення особи з


позбавленням  свободи, можливості  пересуватися,  діяти за своїм розсудом і потребами.

Тримання – це позбавлення волі.

Обов’язковою ознакою захоплення заручника є:

а) погроза їх убити, заподіяти їм тілесні ушкодження;

б) спонукання держави, міжнародної організації, фізичної особи чи групи соіб вчинити або утриматися від вчинення якої- небудь дії;

в) ті чи інші умови звільнення заручників.

Суб’єктвна сторона – прямий умисел за наявності мети спонукати родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.

Частина  2  ст.  147  КК  передбачає  підвищену відповідальність за захоплення заручника організованою групою осіб або захоплення як заручника неповнолітнього, чи вчиненя цього діяння з погрозою убивства або вчинення таких дій, поєднаних із заподіянням потерпілому середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження чи інших наслідків.

Тяжкі наслідки – питання факту. Як правило, такими виз- наються тілесні ушкодження: тяжка хвороба заручника або його близьких.  Суб’єктивна  сторона  винного  відносно  яжких наслідків – необережність.

Відповідальність за захоплення заручників настає з 16 років.