Ст. 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

Суспільна  небезпечність  злочину  полягає  в  тому,  що  він

порушує міжнародний правопорядок, що забезпечує мирне співробітництво держав, створює загрозу міжнародних усклад- нень. Ст. 444 КК покликана кримінально-правовими засобами боротися зі злочинами проти осіб та установ, що мають міжнародний захист. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 444 КК, е тяжким, а передбачений ч. 2 цієї статті – невеликої тяжкості.

Безпосереднім об'єктом злочину є недоторканність осіб та установ, які мають міжнародний захист.

Потерпілими від злочину є особи, які мають міжнародний захист.

Предметом  злочину  є  службові  або  житлові  приміщення осіб, які мають міжнародний захист.

Об'єктивна   сторона   злочину   полягає   у  вчиненні   таких діянь:

1) напад на службові або житлові приміщення осіб, вказаних

в ст. 444 КК;

2) викрадення осіб, які мають міжнародний захист;

3) позбавлення волі цих осіб.

Напад на згадані приміщення – це незаконне проникнення в приміщення, пов'язане, як правило, з вчиненням якоїсь акції (вчинення погрому, висунення якихось вимог тощо), захоплення приміщення з порушенням його функціонального використання.

Злочин буде закінченим з моменту вчинення нападу.

Викрадення осіб, які мають міжнародний захист, – це заволодіння ними всупереч їх волі. Воно може здійснюватись таємно, відкрито, з застосуванням насильства тощо.

Суб'єктивна   сторона   злочину   характеризується   прямим

умислом  та  спеціальною  метою  –  вплинути  на  характер діяльності осіб, які мають міжнародний захист, або на діяльність держав чи організацій, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Суб'єкт  злочину–  будь-яка  особа,  яка  досягла  16-річного

віку. Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 444 КК) – це погроза вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті.