Ст. 442. Геноцид

У буквальному змісті цього слова (геноцид) – убивство гру- пи. Суспільна небезпечність геноциду полягає в антилюдській спрямованості, підриві основ міжнародного правопорядку. Караність  геноциду  як міжнародного  злочину була передбачена ще статутами Нюрнберзького та Токійського трибуналів. Відповідно    до    схваленої    9    грудня    1998 р.    Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції по запобіганню злочинові геноциду і покарання  за  нього,  ратифіковані   Президією  Верховної  Ради СРСР 18 березня 1954 року, геноцидом є такі дії, вчинювані з наміром  знищити  (повністю  чи  частково)  яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 КК, є особливо тяжким злочином, а ч. 2 ст. 442 КК – середньої тяжкості.

Безпосередній  об'єкт  злочину  – безпека  людства,  додатко-

вий об'єкт життя і здоров'я національної, етнічної, расової або релігійної групи як такої.

Потерпілими є згадані групи.

Національна група – це група людей, що історично склалася, яка  характеризується  спільністю  мови,  складу  і  культури, традицій і побуту.

«Етнічна  група – група людей,  що відноситься  до якогось

народу і характеризується компактним розселенням, культурно- історичною спадщиною, особливостями мови, релігії, побуту, звичаїв.

Расова група – значна група людей, що історично склалася,

яка об'єднується  сукупністю  вторинних зовнішніх ознак (кольо- ром шкіри, волосся, очей, обрисами голови, зростом і т. ін.) та іншими фізичними особливостями.


Релігійна група – певна спільність юдей, що сповідують релігію, яка відрізняється від домінуючої чи домінуючих в дано- му суспільстві.»

Об'єктивною   стороною   злочину,   передбаченого   у   ч.   1 ст. 442 КК, є діяння, спрямовані на знищення (повне або частко- ве) національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення   життя   членів   групи   або   заподіяння   їм   тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розра- хованих на повне чи часткове їх фізичне знищення, скорочення дітонародження чи навіть запобігання йому, а також навіть шля- хом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб'єкт  злочину  – службові  або приватні  особи,  яким  ви-

повнилося 16 років.

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 442 КК) – публічні за- клики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження та- ких матеріалів.

Публічні   заклики   до   геноциду   можуть   мати   місце   на мітингах, по радіо, телебаченню тощо. Це звернення до певної чи невизначеної групи людей, спрямовані на схилення їх до вчинен- ня діянь, які становлять геноцид (наприклад, до убивства членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи).

Виготовлення матеріалів із закликами до геноциду – це дії, пов'язані зі втіленням у матеріальну форму закликів до геноциду (листівки, плакати, кліпи, аудіозаписи тощо).