Ст. 441. Екоцид

Екоцид  –  це  особливо  тяжкий  міжнародний  злочин  (ч.  5 ст. 12  КК).  Про  заборону  цих  діянь  свідчить  велика  кількість міжнародно-правових актів.

Суспільна  небезпечність  злочину  полягає  в  тому,  що  він може нанести непоправну шкоду навколишньому природному середовищу як основі життєдіяльності людини.

Безпосереднім  об'єктом злочину є екологічна безпека люд-

ства,  додатковий  об'єкт  існування  рослинного  або  тваринного світу,  атмосфери,  водних  ресурсів  як  середовища  і  умов існування людини.

Предметом злочину є рослинний і тваринний світ, атмосфе-

ра, водні ресурси.

Рослинний світ (флора) – сукупність існуючих на певній території рослин, їх співтовариств (фітоценозів), що перебувають у складних екологічних взаємовідносинах між собою і умовами навколишнього середовища.

Тваринний світ (фауна) – сукупність усіх видів живих орга- нізмів, окрім рослин, які живуть на певній території (риби, плазу- ни, птахи, ссавці, комахи тощо).

Атмосфера – газова оболонка земної кулі, в яку входять тропосфера (нижня частина), стратосфера (середня частина) та йоносфера (верхня частина) і яка складається із суміші азоту, ки- сню, аргону, вуглекислоти і деяких інших елементів, а також во- ди в усіх її станах.

Водні ресурси – це придатні для використання людини при- родні чи штучні запаси води річок, озер, морів, океанів, льодови- ків, ґрунтова волога тощо.

Об'єктивна  сторона  злочину  характеризується  такими  ак-

тивними діями:

1) масове   знищення    рослинного    чи   тваринного    світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу;

2) злочинний наслідок у вигляді небезпеки екологічної ката-

строфи;

3) причинний зв'язок між діями і наслідком.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисного формою вини (умисел може бути прямим і непрямим).


Умисна вина при вчиненні екоциду є одним із критеріїв відмежування цього злочину від тих злочинів проти довкілля, при вчиненні яких має місце загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки (наприклад, передба- ченого ст. 236 КК), до яких винний ставиться необережно.

Суб'єкт злочину – особа, якій виповнилося 16 років.

Реально  це  можуть  бути  службові  особи  Збройних  Сил

України або особи, які обіймають інші державні посади.