Ст. 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій

Злочин посягає на закони та звичаї ведення війни.

Об'єктом  злочину  є  встановлений  порядок  несення військової служби під час бойових дій.

«Женевська Конвенція про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 р. забороняє будь-яке залякування, терор, пограбування і репресії щодо цивільних осіб на окупованій або захопленій території.

Об'єктивна сторона складу злочину полягає в скоєнні вій- ськовослужбовцями  насильства,  протизаконного  знищення  май- на, а також протизаконного відібрання майна під приводом воєн- ної  необхідності,  вчинювані  щодо  населення  в  районі  воєнних дій, а також вчинення щодо населення розбою (ч. 2 ст. 433 КК). (Про поняття розбою див. питання 81).

Насильство  над  населенням  включає  різноманітні  форми

посягання на життя та здоров'я, честь і гідність цивільних осіб: тілесні ушкодження, незаконне позбавлення волі тощо. Якщо на- сильство виражається в убивстві, зґвалтуванні, заподіянні тяжких тілесних ушкоджень – відповідальність настає за сукупністю.

Суб'єктивна сторона злочину – умисна форма вини.

Суб'єктом       злочину          може   бути    будь-який       військово-

службовець.