Ст. 430. Добровільна здача в полон

Під добровільною здачею в полон розуміється добровільний перехід військовослужбовця, який умисно перестав чинити опір ворогові, хоча мав фізичну можливість це робити, під владу про- тивника.

Безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок несення військової служби під час бойових дій.

Об'єктивна сторона злочину включає дії, спрямовані на добровільну здачу в полон ворогові.

Це може бути виражено як у формі дії, так і бездіяльності. В цих випадках військовослужбовець припиняє опір ворогові з метою здатися в полон, не застосовує зброю, подає противникові


знаки,  які  свідчать  про  його  намір  здатися  в  полон  (піднімає білий прапор, піднімає руки вгору, робить усні заяви про здачу в полон тощо), із зброєю чи без зброї виходить в місця дислокації власних військ та переходить у місця дислокації військ ворога, залишається на місці бою під виглядом пораненого чи вбитого, очікуючи захоплення в полон в той час, коли його підрозділ пе- реходить на нові позиції тощо.

Злочин вважається  закінченим  з моменту  здійснення  пере-

ходу військовослужбовця під владу противника.

Згідно зі ст. 5 «Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими», він вважається військовополоненим.

Добровільність здачі в полон означає, що особа зробила це в силу свого бажання.

Не може вважатися здачею в полон ворогові особа, коли во- на отримала поранення,  знепритомніла  і за своїм фізичним ста- ном не могла протидіяти захопленню в полон.

Здача в полон може мати місце як в районі бойових дій, так і в своєму районі, а також у тилу ворога.

Суб'єктивна сторона злочину – умисна форма вини.

Мотив тут спеціальний – боягузтво або легкодухість.  Саме за  суб'єктивною  стороною  цей  злочин  відмежовується  від державної зради (ст. 111 КК).

Суб'єктом       злочину          може   бути    будь-який       військово-

службовець Збройних Сил України.