Ст. 413. Марнотратство або втрата військового майна

Статутний обов'язок кожного військовослужбовця є збере- ження військового майна (ст.ст. 124, 125. 127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

Ст. 413 КК передбачає три види злочинів проти порядку ви-

користання військового майна і його зберігання:

1) марнотратство предметів обмундирування чи спорядження;

2) втрата або псування цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання;

3) втрата чи зіпсування ввірених для службового викори- стання зброї, боєприпасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання (об'єктивна сторона).

Об'єктом марнотратства, втрати і псування обмундиру- вання та спорядження є порядок використання і зберігання військового майна, установлений військовими статутами, порад- никами, інструкціями та наказами.

Марнотратством  визнається  продаж, застава чи передача у

користування  іншій особі військовослужбовцем  строкової служ- би предметів обмундирування або спорядження, які були видані йому для особистого користування.

За втрату і псування ввірених для службового користування зброї, боєприпасів, засобів пересування, предметів технічного по- стачання чи іншого військового майна внаслідок порушення пра- вил їх зберігання відповідальність настає за п. 2 ст. 413 КК.

Під зброєю в цьому випадку розуміється зброя (пістолет, ав- томат, карабін), яка закріплена особисто за військовослужбовцем, і зброя колективного користування.

Засоби  пересування  включають  всі  види  транспорту,  що

перебуває в особистому чи колективному службовому користуванні.


Предметами   технічного   постачання   вважаються різноманітні прилади, інструменти і пристрої, які використову- ються у військах.

Під іншим військовим майном слід розуміти будь-яке військове майно, що вручається військовослужбовцю для вико- ристання за цільовим призначенням і підлягає поверненню.

Суб'єктом  злочину  є військовослужбовець  строкової  служби,

особа офіцерського складу, військовослужбовці за контрактом.

Суб'єктивна  сторона  полягає  як  в  умисній,  так  і необережній формі вини.