Ст. 408. Дезертирство

Дезертирство – це самовільне залишення військової части-

ни або місця служби з метою ухилитися від військової служби.

Це один із найнебезпечніших військових злочинів.

Об'єктом злочину є «...встановлений порядок проходження військової служби, який зобов'язує кожного військовослужбовця нести військову службу протягом встановленого законом строку, завжди бути готовим до захисту держави, виконувати свій військовий обов'язок.

Дезертирство вчиняється шляхом дії (залишення військової частини чи місця служби) або шляхом бездіяльності (нез'явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або лікувального закладу).

Це тривалий злочин.

Тривалість дезертирства значення не має.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини (умисел прямий) і метою ухилитися від військової служби.

Мотиви різні: небажання переносити тягар військової служ- би, побоювання відповідальності за вчинене правопорушення, боягузтво у воєнний час, небажання служити в певній місцевості тощо.

Суб'єктами злочину можуть бути військовослужбовці строкової служби, особи офіцерського складу за призовом та такі, що проходять кадрову службу, прапорщики, мічмани, сержанти, старшини і військовослужбовці, які проходять службу за кон- трактом.

Кваліфікуючі ознаки:


за ч. 2 ст. 408 КК – дезертирство зі зброєю або за поперед-

ньою змовою групою осіб;

за ч. 3 ст. 408 КК – аналогічні дії, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Такі дії караються позбавленням волі від п'яти до дванадцяти років.