Ст. 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби

Кожний  військовослужбовець  строкової  служби,  якщо  він того заслуговує,  має право на увільнення  з розташування військової частини на певний час.

Цей     порядок          регламентується        ст.        216-222           Статуту

внутрішньої служби ЗСУ. Залишення військовослужбовцем без дозволу території військової частини або місця служби, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин є гру-


бим порушенням військової дисципліни, яке може призвести до знищення рівня бойової готовності військової частини та якості бойового чергування.

Згадана  Ст.  передбачає  відповідальність  за два  самостійні злочини:

1)   самовільне   залишення   військової   частини   або   місця служби військовослужбовцем строкової служби (ч. 1 ст. 407 КК);

2)  самовільне   залишення   військової   частини   або   місця служби військовослужбовцем  не строкової служби (ч. 2 ст. 407

КК).

Об'єктом злочину є встановлений порядок несення або про-

ходження військової служби.

Об'єктивна сторона проявляється в активних діях (самовільному залишенні частини або місця служби) та бездіяльності (нез'явленні вчасно без поважних причин на службу у разі увільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, з відпустки або лікувального закладу).

Самовільне залишення частини або місця служби полягає в

тому, що військовослужбовець строкової служби, не одержавши дозволу відповідного начальника, залишає територію військової частини.

Для осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби, кадрової служби та служ- би за контрактом самовільним залишенням частини або місця служби є залишення ними без дозволу начальника розташування військової частини або місця служби в службовий час території навчального центру (табору) або корабля у будь-який час.

Під територією військової частини треба розуміти простір у межах казарменого, табірного або бойового розташування частини.

Суб'єктивна сторона – умисна форма вини, умисел тільки

прямий.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 407 КК, може бу-

ти тільки військовослужбовець  строкової служби, а ч. 2 ст. 497

КК – особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, сержан- ти, старшини і військовослужбовці, що проходять службу за кон- трактом.

Кваліфікуючі ознаки:


за ч. 2 ст. 407 КК – залишення військової частини без по- важних  причин  тривалістю  понад  десять  діб,  але  не  більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;

за ч. З ст. 407 КК – залишення військової частини або місця служби тривалістю понад один місяць;

за ч. 4 ст. 407 КК – такі ж дії, вчинені в умовах воєнного

стану або в бойовій обстановці.