Ст. 402. Непокора

За службовим становищем і військовим званням військовослужбовці  можуть  бути начальниками  або підлеглими


стосовно інших військовослужбовців  (ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого За- коном України від 24 березня 1999 р.).

Командир       (начальник)    має      право віддавати        накази

підлеглому військовослужбовцю  і зобов'язаний перевіряти їх ви- конання. Підлеглі зобов'язані беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (ст. 30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ). Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк (ст. 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Непокора є небезпечним  військовим  злочином, що посягає на  встановлений  порядок  підлеглості  і  породжує неорганізованість і безладдя у військах, порушує твердий статут- ний порядок, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військ.

Об'єктивна  сторона  злочину  непокори  –  це  відкрита відмова від виконання наказу або в іншому навмисному невиконанні наказу.

Наказ – є службове розпорядження.  Це обов'язкова для ви-

конання вимога командира (начальника) про вчинення або неви- конання підлеглим будь-якої дії по службі. Відкрита відмова ви- конати наказ начальника виражається в усній або письмові заяві підлеглого про небажання виконувати одержаний ним наказ чи в мовчазному демонстративному  вчиненні дій, які свідчать про те, що наказ не буде виконуватися.

Незаконні накази не виконуються (ст. 41 КК).

Злочин буде закінченим з моменту відкритої відмови від ви- конання наказу або з моменту навмисного його невиконання, не- залежно від настання наслідків.

Суб'єктом  злочину  є  військовослужбовець,  який  за  своїм

службовим становищем є підлеглим начальникові, який віддав наказ.

Суб'єктивна  сторона  характеризується  умисною  формою

вини.

Кваліфікуючі ознаки: ч. 2 ст. 402 КК – непокора, вчинена групою осіб, або спричинення тяжких наслідків; ч. З ст. 402 КК– непокора,  вчинена  в умовах  воєнного  часу  чи в бойовій обстановці.


Під бойовою обстановкою треба розуміти знаходження військової  частини  (підрозділу)  в  умовах  безпосередньої підготовки й ведення бою (операції).

Бойова обстановка може виникнути не тільки в умовах воєнного стану, а й в мирний час.