Ст. 402. Непокора
За службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими
стосовно інших військовослужбовців (ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого За- коном України від 24 березня 1999 р.).
Командир (начальник) має право віддавати накази
підлеглому військовослужбовцю і зобов'язаний перевіряти їх ви- конання. Підлеглі зобов'язані беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (ст. 30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ). Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк (ст. 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Непокора є небезпечним військовим злочином, що посягає на встановлений порядок підлеглості і породжує неорганізованість і безладдя у військах, порушує твердий статут- ний порядок, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військ.
Об'єктивна сторона злочину непокори – це відкрита відмова від виконання наказу або в іншому навмисному невиконанні наказу.
Наказ – є службове розпорядження. Це обов'язкова для ви-
конання вимога командира (начальника) про вчинення або неви- конання підлеглим будь-якої дії по службі. Відкрита відмова ви- конати наказ начальника виражається в усній або письмові заяві підлеглого про небажання виконувати одержаний ним наказ чи в мовчазному демонстративному вчиненні дій, які свідчать про те, що наказ не буде виконуватися.
Незаконні накази не виконуються (ст. 41 КК).
Злочин буде закінченим з моменту відкритої відмови від ви- конання наказу або з моменту навмисного його невиконання, не- залежно від настання наслідків.
Суб'єктом злочину є військовослужбовець, який за своїм
службовим становищем є підлеглим начальникові, який віддав наказ.
Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою
вини.
Кваліфікуючі ознаки: ч. 2 ст. 402 КК – непокора, вчинена групою осіб, або спричинення тяжких наслідків; ч. З ст. 402 КК– непокора, вчинена в умовах воєнного часу чи в бойовій обстановці.
Під бойовою обстановкою треба розуміти знаходження військової частини (підрозділу) в умовах безпосередньої підготовки й ведення бою (операції).
Бойова обстановка може виникнути не тільки в умовах воєнного стану, а й в мирний час.