ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ) Ст. 401. Поняття військового злочину

Ст.  17  Конституції  України  визначає,  що  захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями  держави,  справою  всього українського  народу.  Обо- рона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладається на Збройні Сили України. Забезпе- чення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування держави (СБУ, Прикордонні війська, Внутрішні війська МВС, війська цивільної оборони та інші військові формування).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком  громадянина  України (ч. 1 ст. 65 Консти- туції України).

Оборона України грунтується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, цивільної оборони України, національної економіки до переведення, при необхідності, з мир- ного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації зброй- ного конфлікту, а також готовності населення і території держави до  оборони  (ст.  2  Закону  України  «Про  оборону  України»  від

6 грудня  1991  р.  в редакції  від  5 жовтня  2000  р.  і будується згідно воєнної доктрини, затвердженої 19 жовтня 1993 р.).

Збройні  Сили  України  – це військове  формування,  на яке

покладається  оборона  України,  захист  її  суверенітету,  терито-

ріальної  цілісності  та  недоторканності  (ст.  1  Закону  України

«Про Збройні Сили України» в редакції від 5 жовтня 2000 р.).


Поняття військового злочину має всі ознаки, властиві за- гальному поняттю злочину (ст. 11). Однак має ще й додаткові специфічні ознаки, зазначені в ст. 401 КК.

Такими ознаками є:

1) спеціальний об'єкт злочину – встановлений законодавст-

вом порядок несення або проходження військової служби;

2) спеціальний суб'єкт злочину – військовослужбовець або військовозобов'язаний під час проходження навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів;

3) покарання за вчинені злочини здійснюються за нормами,

які вміщені в розділі КК про військові злочини.

Спеціальним (родовим) об'єктом військових злочинів є вста- новлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Цей порядок закріплений в законах України, Військовій присязі, військових статутах, положеннях про про- ходження військової служби різними категоріями військово- службовців, порадниках, наказах міністра оборони та інших актах військового законодавства.

Злочинні посягання на цей порядок ведуть до підриву боєздатності Збройних Сил України та інших військових форму- вань.

Безпосереднім  об'єктом конкретного  військового  злочину є ті відносини військової служби, проти яких спрямоване злочинне діяння.

Суб'єктами військових злочинів є військовослужбовці та військовозобов'язані.

Останні тільки тоді, коли вони проходять навчальні (чи перевірні) або спеціальні збори.

Військовослужбовці – це особи, які проходять строкову військову службу, військову службу за контрактом, за призовом та кадрову військову службу. На строковій службі перебувають: солдати, матроси, сержанти й старшини, що проходять військову службу за призовом у межах строків, визначених ст. 23 Закону України «Про загальний військовий  обов'язок і військову служ- бу» від 25 березня 1992 р., в редакції від 18 червня 1999 р.

Військову   службу   за   контрактом   проходять   особи,   які прийняті на військову службу добровільно.

Це, зокрема:


 

шин;


1) військова  служба  солдатів  і матросів,  сержантів  і стар-

2) військова служба прапорщиків і мічманів;

3) військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих

 

військових навчальних закладів.

До  тих,  що  служать   за  призовом,   відносяться   офіцери,

призвані  на військову  службу  із запасу  (ст. 19 Закону  України

«Про загальний військовий обов'язок і військову службу»).

Кадрову військову службу проходять особи офіцерського складу,  зараховані  «до  Збройних  Сил  України  та  інших військових формувань до запровадження військової служби за контрактом (п. з ст. 2 Закону)».

Військовозобов'язані – це особи, які перебувають у запасі.

Початком перебування на військовій службі вважається:

1)  день  прибуття  до  військового  комісаріату  для відправлення у військову частину-для призовників і офіцерів, призваних із запасу;

2) день зарахування до списків особового складу військової

частини (військового закладу), установи тощо – для військовозобов'язаних і жінок, які вступають на військову службу за контрактом;

3) день призначення на посаду курсанта (слухача) вищого військового навчального закладу – для громадян, які добровільно вступають на військову службу;

4) день призначення на посаду для громадян, які прийняті на військову службу до СБ (ст. 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу").

Закінченням   проходження   військової   служби   вважається

день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій  частині (військовому  закладу,  установі  тощо) із списків особового складу.

Відповідальність за військовий злочин настає, як правило, з

18-ти років, тобто з віку призову на строкову військову службу

(курсанти – з 17-ти років).