Ст. 396. Приховування злочину

Приховування злочину – це умисні дії, які спрямовані на те, щоб  сам  факт  злочину  або  особа,  яка  його  вчинила,  не  стали відомі правоохоронним органам.


Закон передбачає відповідальність тільки за заздалегідь не обіцяне приховування злочину або особи, яка вчинила тяжкий чи особливо тяжкий злочин.

Якщо особа заздалегідь обіцяла таке приховування, то вона є співучасником вчинення злочину.

Об'єктом злочину є «...нормальна діяльність органів досудо- вого слідства і суду по всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи» .

Об'єктивна сторона злочину полягає в активних діях особи,

спрямованих на:

1)         приховування            злочинця        (надання         йому   сховища,

підроблених документів, зміна його зовнішнього вигляду тощо);

2) знарядь і засобів вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину;

3) слідів злочину (знищення, переховування);

4) предметів, здобутих злочинним шляхом.

Закон передбачає відповідальність тільки за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину (ч. 4 і 5 ст. 12).

Подібні дії стосовно злочинів невеликої і середньої тяжкості

(ч.ч. 2 і З ст. 12) не є кримінальне караними.

Злочин буде закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій, незалежно від того, чи досяг мети суб'єкт. Злочин цей є триваючим.

Суб'єктивна сторона злочину – прямий умисел, мета – пе- решкодити правоохоронним органам розкрити злочин чи притяг- нути винного до кримінальної відповідальності.

Суб'єкт при цьому повинен бути усвідомлений вчиненням тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Якщо він цього не знав, то кримінальна відповідальність відсутня.

Суб'єкт злочину – приватна особа, яка на момент вчинення

злочину досягла віку 16-ти років.

Службова особа, яка вчинила приховування будь-якого зло- чину шляхом зловживання владою або службовим становищем, несе відповідальність за ст. 364 КК, а якщо приховування стосується тяжкого чи особливо тяжкого злочину, то, крім ст. 364

КК, діяння кваліфікується також за ч. 1 ст. 396 КК.


Згідно з ч. 2 ст. 396 КК, не підлягають кримінальній відповідальності  за  заздалегідь  не  обіцяне  приховування  будь- якого злочину члени сім'ї чи близькі родичі.

Приховування знарядь та засобів вчинення злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом, зберігання яких само по собі утворює склад злочину (зброя, бойові припаси, вибухові ре- човини, радіоактивні матеріали, отруйні, сильнодіючі речовини, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекур- сори) кваліфікуються за відповідними статтями КК (263, 265, 309,

311, 321).