Ст. 391.  Злісна  непокора  адміністрації  виправної  установи

Об'єктом        злочину          є          нормальна      діяльність       виправно-

 

трудових   установ   по   виконанню   кримінальних   покарань   у вигляді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.

Об'єктивна сторона злочину полягає в злісній непокорі за- суджених осіб вимогам адміністрації у законному здійсненні її функцій.

До представників адміністрації ВТУ, які мають право пре- д'являти  вимоги до засуджених,  належать  службові  особи уста- нов, які на підставі ст. 71 ВТК, мають право накладати на засу- джених дисциплінарні стягнення (начальник установи, вищесто- ящі начальники, заступник начальника установи, начальник заго- ну).

Непокора іншим особам не містить складу злочину, перед- баченого ст. 391 КК. За такі дії може наставати дисциплінарна ві- дповідальність згідно зі ст. 67 ВТК (п. 22 постанови ПВСУ від 28 березня 1993 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочи- ни, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в міс- цях позбавлення волі»).

Відповідальність за цей злочин настає за:

1)         злісну непокору вимогам адміністрації установи;

2) іншу протидію у законному здійсненні її функцій.

Під злісною непокорою вимогам адміністрації установи слід розуміти  відкриту  відмову  засудженого  від виконання  конкрет- них законних вимог представника адміністрації установи (напри- клад, відмова від роботи без поважних причин, невиконання ви- моги по припиненню порушення режиму відбування кари тощо).

Інша протидія адміністрації установи в законному здійснен- ні її функцій може полягати в навмисних діях засудженого, спря- мованих на перешкоду нормальній праці в'язнів або проведенню заходів адміністрації згідно з правилами внутрішнього розпоряд- ку установи. Не є злісною непокорою такі дії як порушення фор- ми одягу, запізнення до шикування та інші малозначні порушен- ня (п. 17 постанови ПВСУ).

Суб'єктом злочину є особа, яка за вироком суду відбуває ка-

ру обмеження волі або позбавлення волі на певний строк у ВТУ.

Не є суб'єктами злочину в'язні, що відбувають кару в тюрмі.


Засуджені, які відбувають кару у виховно-трудовій колонії (особи віком до 18 років), не можуть бути суб'єктами цього зло- чину (п. 21 згаданої постанови ПВСУ).

Злочин вважається  закінченим  з моменту, коли особа, яка не довше як рік тому за порушення вимог режиму відбування ка- ри піддавалася стягненню у вигляді переведення в приміщення камерного типу (одиночну камеру) або переводилася на більш суворий режим відбування кари, знову порушила режим у вигля- ді злісної непокори законним вимогам адміністрації установи або іншої протидії адміністрації в законному здійсненні її функцій.

Суб'єктивна сторона злочину – умисна форма вини, умисел прямий.