Ст. 382. Невиконання судового рішення

«Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до вико- нання на всій території України».

Судові рішення  – це вироки,  ухвали та постанови,  що на-

брали законної сили. Невиконання будь-якого судового рішення, або перешкоджання його виконанню становить склад зазначеного злочину.

Об'єктом злочину є діяльність суду по відправленню право-

суддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його приписів,

які реалізують цю функцію, кожною службовою особою.


Невиконання судового рішення характеризується бездіяльністю  (об'єктивна сторона). Наприклад, службова особа, що отримала вирок, яким підлеглому їй працівникові заборонено обіймати посаду, на якій він працює, не робить ніяких дій для ви- конання цього вироку. Залишення службовою особою без розгля- ду окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або невжиття заходів до усунення зазначених у них порушень закону, а так са- мо несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу чи постанову судді (винесених в порядку ст. 23-3 КПК) тягне адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 185-6 КАП. Невиконання запиту судді, зробленого поза межами судового процесу, не тягне відповідальності за ст. 382 КК.

Перешкоджання  виконанню  судового  рішення  буде  мати

місце тоді, коли службова особа заважає особам, які виконують рішення, робити це. Якщо такі дії пов'язані з вчиненням іншого злочину, кваліфікація має здійснюватися за сукупністю злочинів (наприклад, нанесення побоїв державному виконавцю при виконанні  ним  судового  рішення  буде  кваліфікуватися  за  ч.  1 ст. 382 і ч. 2 ст. 350).

Злочин  вважається  закінченим  після  того,  як  судове рішення, що набрало законної сили, надійшло до службової осо- би, яка повинна його виконувати, але цього не було зроблено в установлений строк.

При  перешкоджанні  виконанню  судового  рішення  злочин

буде закінченим з моменту вчинення дій такого характеру.

Суб'єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Мотив злочину – службові  амбіції, бажання допомогти  за-

судженому тощо.

Суб'єктом злочину є службова особа, яка повинна була вчи- нити  дії по виконанню  судового  рішення  або мала  можливість йому перешкодити. Це можуть бути працівники Державної виконавчої служби МЮ, працівники Державного департаменту України  з  питань  виконання  покарань,  МВС  та  інші  службові особи підприємств, установ, органів, організацій тощо.

Кваліфікуючі  ознаки:  дії,  вчинені  службовою  особою,  яка

займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою,   раніше   судимою   за   цією   статею,   або   якщо   ці   дії заподіяли істотну шкоду правам і свободам громадян, державним


чи  громадським  інтересам  або  інтересам  юридичних  осіб  (ч.  2 ст. 382     КК);     невиконання     службовою     особою     рішення Європейського суду з прав людини (ч. 3 ст. 382 КК).

Рішення Європейського  суду з прав людини – обов'язкові на території України для всіх службових осіб, які мають безпосе- редньо їх виконувати. Україна визнала юрисдикцію цього суду відносно звернень своїх громадян (ратифікувала 17 липня 1997 р. Конвенцію про захист прав людини і основних свобод 1950 р.). Діяльність  суду  регулюється  Протоколом  11  до  вказаної Конвенції.