Ст. 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

Об'єктом злочину є нормальна  діяльність  суду і правоохо-

ронних органів, додатковим – життя, здоров'я і власність суддів і працівників правоохоронних органів.

Ця діяльність регулюється Законами України: «Про держав- ний захист працівників суду і правоохоронних органів» і «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року. В розвиток положень цих законів 13 січня 2000 р. КПК був доповнений ст. 52-1, 52-2, 52-3,

52-4, 52-5, 69-1, в ряд інших статей  були внесені  доповнення  і зміни.

Міністр внутрішніх  справ України 23 липня 1997 р. видав

Наказ №467 «Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть  участь  у кримінальному  судочинстві,  членів  їх сімей та близьких родичів».

Право забезпечення безпеки у зв'язку з участю в кримінальному судочинстві за наявності відповідних підстав ма- ють:

1) особа, яка заявила до правоохоронного  органу  про зло- чин, або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому;

2) потерпілий або його представнику кримінальній справі;

3) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні пред-

ставники;


4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представ-

ники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином;

5) свідок;

6) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

7)  члени  сімей  та  близькі  родичі  перелічених  осіб  (ч.  2

ст. 52-1 КПК).

Рішення про застосування заходів безпеки приймає орган дізнання, слідчий, прокурор, суд, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи, підрозділом, що здійснює оперативно- розшукову  діяльність  СБУ, міліції, щодо осіб, які брали участь або сприяли у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів.

Об'єктивна сторона злочину полягає в бездіяльності, тобто

в невиконанні або неналежному виконанні відповідними службо- вими особами покладених на них обов'язків по застосуванню заходів безпеки осіб, взятих під захист, що спричинило тяжкі наслідки.

Неприйняття рішення по забезпеченню безпеки осіб, що по- требують захисту, означає, що при певних підставах (заява такої особи, члена її сім'ї або близького родича, звернення керівництва державного  органу,  отримання  оперативної  та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу, майну осіб тощо) питання   по  суті  службовою   особою,   яка  повинна   приймати рішення  про  вжиття  заходів  безпеки,  не  розглядається, відповідної постанови чи ухвали не приймається.

Несвоєчасне прийняття рішення означає, що відповідна по- станова чи ухвала прийнята службовою особою в строк більше трьох діб (якщо необхідна перевірка заяви (повідомлення) або у невідкладному випадку – не була прийнята негайно, або не було своєчасно доведено до органу, який має здійснювати заходи без- пеки).

Прийняття  недостатньо  обгрунтованого   рішення  означає, що при наявності достатніх підстав вважати, що особі загрожує реальна небезпека – службова особа органу, який повинен вирішувати  питання  безпеки,  приймає  рішення  про  їх недоцільність,   або  зазначає  в  постанові   (ухвалі)  про  вжиття заходів, які явно не забезпечують реальну безпеку особи, що потребує захисту.


Невжиття заходів для безпеки означає, що службова особа, одержавши розпорядження про вжиття відповідних заходів без- пеки, не виконує цих приписів.

Несвоєчасне  вжиття  заходів  означає,  що  службова  особа вжила такі заходи безпеки, які не стали перешкодою для настання тяжких наслідків, коли була можливість застосувати заходи, що могли відвернути небажані наслідки.

Під  тяжкими   наслідками   слід  розуміти   загибель   особи, взятої під захист, спричинення тілесних ушкоджень, спричинення великої матеріальної шкоди тощо. Між вказаними діями і наслідками існує причинний зв'язок.

Суб'єктом злочину може бути службова особа органів, які забезпечують безпеку осіб, взятих під захист.

Суб'єктивна  сторона  злочину  характеризується  необереж- ною формою вини стосовно наслідків, а самі дії можуть вчиняти- ся як умисно, так і необережно.