Ст. 374. Порушення права на захист

Згідно з Конституцією України, кожен має право на правову допомогу.  У  випадках,  передбачених  законом,  ця  допомога надається безкоштовно. Для забезпечення права на захист від обви- нувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у су- дах та інших державних органах в Україні діє адвокатура (ст. 59).

Обвинуваченому  забезпечується  право на захист (п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України). З моменту затримання є право за- хищатися з допомогою захисника (ст. 29 Конституції України) (захисник повинен мати свідоцтво про право на заняття адво- катською діяльністю), або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У випадах, передбачених КПК, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, ви- правданого, його опікуни або піклувальники (рішення Конституційного   Суду  України  від  16  листопада   2000 р.)  у справі про право вільного вибору захисника. «Цим рішенням визнано неконституційним положення ст. 44 КПК, за яким захис- никами підозрюваних, обвинувачених і підсудних допускалися тільки особи, які мають свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю».

Об'єктом злочину є нормальна діяльність органів дізнання,

досудового слідства, прокуратури і суду.

Додатковим – конституційне право на захист.

Об'єктивна сторона полягає в діях:

1) недопущенні;

2) ненаданні своєчасно захисника;

3) іншому грубому порушенні права підозрюваного,  обви-

нуваченого, підсудного на захист.


Недопущення – це відмова підозрюваному, обвинуваченому, підсудному у запрошенні захисника взагалі, психічному впливі відмовитися, відмові замінити захисника іншим.

Ненадання своєчасно захисника – відмова у побаченні з за- хисником до першого допиту, несвоєчасне залучення захисника тощо.

Іншим  грубим  порушенням   буде  обмеження   кількості   і

тривалості побачень; бути присутнім захиснику при допитах та інших дій; відмова захиснику в ознайомленні з матеріалами за- тримання тощо.

Злочин буде закінченим з моменту вчинення зазначених дій.

Суб'єктивна сторона – прямий умисел. Суб'єкт – дізнавач, прокурор, слідчий, суддя. Кваліфікуючими  ознаками (ч. 2  ст. 374 КК) є дії, які при-

звели до засудження невинної особи, або вчинені за попередньою змовою   групою   осіб,   або   такі,   що   спричинили   інші   тяжкі наслідки (психічне захворювання потерпілого, замах на самогуб- ство тощо).