Ст. 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань

Примушування   до   виконання   чи   невиконання   цивільно-

правових зобов'язань – злочин, що посягає на суспільно-правові відносини,  визнані  забезпечувати  дотримання  відповідних  пра- вил, які встановлюють певнй порядок виникнення та реалізація зобов’язувальних прав громадян. Елементом цивільних правовідносин є цивільно-правові зобов’язання, змістом яких є обов’язок однієї особи (боржника) вчинити на користь іншої осо- би (кредитора) певну дію, як от: передати майно, виконати робо- ту, сплатити гоші тощо, або уриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Цивільно-правові  зобов’язання  виникають з таких юридич-

них фактів:

-   угод, передбачених  законом,  або таких, які йому не су-

перечать;

-   адміністративних актів, у тому числі актів планування;

-   в результаті  відкриттів,  винаходів,  рацпропозицій,  ство-

рення творів науки, літератури, мистецтва;

-  заподіяння шкоди іншій особі, а також придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої осбои без достатніх підстав;

-  інші дії громадян і організацій, що тягнуть за собою цивільно-правові зобов’язання;

-   події, з якими закон пов’язує настання цивільно-правових наслідків.

Здійснення примушування до потерпілого, винна особа намагається таким чином реалізувати недійсні угоди. Дійсна уго- да надає права, якими особа володіє на законних підставах (право


повернення боргу за договором позики). Відносно дійсними (за-

перечними) є угоди, укладені неповнолітніми  особами віком від

15 до 18 років, громадянами, обмеженими в дієздатності.

З об’єктивної сторони злочин характеризується активними діями – вимогою виконати чи не виконати цивільно-правове зо- бов’язання. Це зокрема:

-   вимоги       до        потерпілого   виконати        чи        не        виконати

цивільно-правове зобов’язання;

-   погрози застосувати  насильство до потерпілого,  а також до його близьких родичів, пошкодити чи знищити майно;

-  здійснення таких погроз та спричинення інших тяжких наслідків.

Предмет  зобов’язання  –  це  наявні  речі,  матеріальні  або

духовні блага (майно, послуги, результати інтелектуальної творчості тощо), у зв’язку з передачею яких і встановлюються обов’язки.

Вимога виконати чи не виконати цивільно-правові зо- бов’язання – висловлена в категоричній формі пропозиція потерпілому вчинити негайно або в обумовлений час передбачені зобов’язанням дії щодо його предмета або не вчиняти їх.

Погроза насильства над потерпілим або його близьким ро- дичами чи погроза пошкодження чи знищення майна – це погроза вчинити негайно чи в майбутньому ці дії якщо потерпілий не виконає пред’явленої вимоги. Погроза має бути реальною.

Пошкодження майна – це погіршення його якості, змен- шення цінності, приведення його на якись час у непридатний для використання стан.

Знищення  майна  –  це  доведення  його  до  повної непридатності,  коли  воно  або  перестає  існувати,  або  втратило свою цінність (руйнування меблів, побутових приладів, пошкод- ження автомобіля тощо).

Насильство, що не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, це легке тілесне ушкодження, нанесення побоїв, ударів, позбавлення волі.

Небезпечне  для життя чи здоров’я насильство  – це легке

тілесне  ушкодження  з  короткочасним  розладом  здоров’я, середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, мордування, кату- вання, введення наркотиків.


Інші тяжкі наслідки – позбавлення життя, згвалтування, убивство з необережності,  заподіяння великої матеріальної шко- ди стороннім особам.

Злочин вважається закінченим з моменту пре’явлення вимо- ги виконати чи не виконати цивільно-правові обов’язки, поєднані з погрозою застосувати насильство чи знищити майно, незалежно від наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину – умисна форма вини, умисел прямий.

Суб’єктом злочину є будь-яка особа, що досягла на момент вчинення злочину 16-ти років. Нею може бути особа, яка за гроші діє в інтересах кредитора.