Ст. 348. Посягання на життя працівника правоохорон- ного органу, члена громадського формування з охорони гро- мадського порядку і державного кордону або військово- службовця

Посягання на життя є умисне убивство або замах на умис-

не убивство хоча б однієї із зазначених у ст. 348 КК осіб (п. 14


постанови ПВСУ від 26 червня 1992 р. № 98 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за пося- гання  на життя,  здоров'я,  гідність  та власність  суддів  та працівників правоохоронних органів»).

Потерпілими від злочину можуть бути працівники право- охоронних органів, їх близькі родичі, члени громадського форму- вання з охорони громадського порядку і державного кордону та військовослужбовці.

Аналогічні дії щодо інших представників влади чи громадськості, а також службових осіб і окремих громадян кваліфікуються за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Під виконанням службових обов'язків працівником право- охоронного органу є дії, пов'язані з проведенням оперативно- розшукових заходів, дізнання, досудового слідства, дії по охороні громадського порядку, навколишнього природного середовища, здійснення різноманітних перевірок тощо.

Службові обов'язки працівника правоохоронного органу передбачені відповідними законами та підзаконними актами.

Посягання на життя члена громадського формування з охо- рони громадського порядку і державного кордону та військовослужбовця  у зв'язку з їх діяльністю, яка не відноситься до охорони громадського порядку, або на грунті особистих стосунків оцінюється як злочин проти особи і кваліфікується  за ст. 115 КК.

Злочин буде закінченим з моменту замаху.

Об'єкт   злочину   –   є   нормальна   робота   правоохоронних органів  та інших  осіб,  зазначених  у  диспозиції  статті,  а також життя цих осіб.

Об'єктивна сторона злочину характеризується активними діями, спрямованими на позбавлення життя зазначених в законі осіб.

Суб'єктивна сторона – умисна форма вини, умисел тільки прямий.

Якщо в діях не вбачається умислу, то вони (діяння) будуть кваліфікуватися за статтями Кодексу, які передбачають відповідальність за злочини проти особи.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа, осудна, якій сповнило-

ся 14 років.