Ст.121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

Згідно з законом, тяжкими тілесними ушкодженнями ви- знаються такі, які були небезпечними для життя в момент їх за- подіяння або спричинили втрату будь-якого органа чи його фун- кції, душевну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності  не менше ніж на одну третину, або  переривання  вагітності  чи  невиправне  знівечення  обличчя (ч.1 ст. 121 КК).

Небезпечними для життя визнаються такі ушкодження жит- тєво важливих органів людини, які самі по собі загрожують жит- тю людини (потерпілого) в момент їх заподіяння чи при звичай-


них обставинах закінчуються смертю. Можливе чи дійсне відвернення смерті в таких випадках не береться до уваги при оцінювання небезпечності таких ушкоджень для життя. Тяжке тілесне  ушкодження  буде  небезпечним  для  життя  за  наявності хоча б однієї з ознак, указаних у Правилах.

Втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій визнається  тяжким  тілесним  ушкодженням  при  повному фізичному відділенні органа від тіла людини, а також тоді, коли настав повний чи частковий параліч цього органа. Це може бути втрата  язика,  ока,  руки,  ноги,  голосу  або  параліч  чи  втрата здатності народжувати дітей та ін. (найчастіше втрачаються при тілесних ушкодженнях очі, ніс, вуха, руки та ноги.

Згідно             з           Правилами,    втрата             зору,    здатності        бачити

визнається тяжкими тілесними ушкодженнями, якщо настала сліпота на обидва ока чи людина не може бачити на відстані двох метрів оточуючих її предметів (гострота зору на обидва ока 0,04 і менше). При повній втраті зору на одне око це ушкодження визнається тяжким тілесним ушкодженням. Втрата потерпілим голосу, слуху, мови визнається тяжким тілесним ушкодженням, якщо потерпілий не може спілкуватися з іншими людьми без до- помоги технічних чи спеціальних засобів, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані 3–5 см від вушної раковини.

Заподіяння душевної хвороби визнається тяжким тілесним ушкодженням в усіх випадках, коли потерпілий внаслідок пося- гання на його здоров’я захворів тимчасовою чи хронічною ду- шевною хворобою, коли таке посягання спричинило розлад його псчихічної діяльності. Психічне захворювання може статися внаслідок тяжкої травми голови, мозку або внаслідок переляку, сильного психічного стресу (зворушення). Всяка душевна хворо- ба є ознакою тяжкого тілесного ушкодження.

Ознакою тяжкого тілесного ушкодження визнається стійка втрата працездатності  не менше ніж на одну третину (не менше

30%). Йдеться не про професійну, а про загальну працездатність.

Визначення  групи  інвалідності  потерпілому  не впливає  на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

Тілесне ушкодження вважається тяжким, якщо воно спри- чинило переривання вагітності. Строк вагітності при цьому зна- чення не має. Не впливають на відповідальність за таке посягання


на здоров’я потерпілої її стосунки з винним. Це може бути і влас- на дружина, і зовсім незнайома жінка. Кримінальна відповідальність за переривання вагітності настає лише в тих ви- падках, коли воно спричинилося внаслідок дій виновного, а не паталогічних властивостей організму потерпілої.

Тілесне ушкодження визнається тяжким, якщо воно спричи-

нило потерпілому невиправне знівечення обличчя.

Знівеченим обличчя вважається тоді, коли воно має неприємний, жахливий зовнішній вигляд (відсутність носа, губ), тяжкість шкоди при знівеченні обличчя обумовлена не тільки і не стільки  фізичною  шкодою,  скільки  психічною  травмою  – знівечене обличчя принижує потерпілого, викликає в нього тяжкі душевні переживання, муки.

Знівеченими при тілесних ушкодженнях можуть бути тільки передня частина голови і верхня частина шиї, а не інші частини тіла.  питання   про  те  –  знівечене   чи  не  знівечене   обличчя, вирішують органи слідства і суд, бо це питання не медичне, а юридичне.  Непоправними  вважаються  таке знівечення  обличчя, яке не може бути виправлене чи усунене звичайними засобами лікування, або якщо воно зовсім не може бути усунене. Якщо для усунення знівеченості потрібна пластична операція, то знівечення також визнається непоправним..

Тілесне ушкодження визнається тяжким і кваліфікується за ч.1 ст.121 КК за наявності хоча б однієї з передбачених у ній оз- нак.

Тяжке  тілесне  ушкодження  визнається  вчиненим  при  об-

тяжуючих обставинах (ч.2 ст.121 КК), якщо воно:

– було вчинене способом, що має характер особливого му- чення або мордування; сталося внаслідок систематичних, хоч би й не тяжких, тілесних ушкоджень;

– вчинене групою осіб;

– вчинене на замовлення;

– спрчинило смерть потерпілого.

Тяжке тілесне ушкодження вкаліфікується за ч.2 ст.121 КК,

якщо воно було вчинене мученням, мордуванням чи тортурами.

Мучення  може  бути  спричинено  тим,  що  потерпілому  не дають їжі, води, використовують вплив низької чи високої темпе-


ратури, а також застосуванням  інших засобів, якими спричиню-

ється надзвичайна фізична біль чи фізичні страждання.

Мордуванням називаються такі дії, які пов’язані з багатора- зовим чи тривалим заподіянням особливого фізичного болю (щи- пання, биття батогами чи нагайками, спричинення багатьох неве- лииких ушкоджень тупими чи гострими предметами).

Навмисне тяжке тілесне ушкодження за багатьма ознаками подібне замаху на убивство. Розрізняють ці злочини за суб’єктивними  ознаками:  за спрямованістю  умислу і за змістом його інтелектуального моменту. Для з’ясування змісту умислу винного враховуються всі обставини злочину: засоби і знаряддя злочину, кількість, характер і місця ран, спрямованість ударів у життєво важливі органи людини, причини припинення злочинних дій, а також попередня поведінка винного і потерпілого, їхні взаємовідносини тощо.

При навмисному тілесному ушкодженні, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, настання смерті не охоплюється умислом винного: він не передбачає її настання.

Відповідальність  за  заподіяння  умисних  тяжких  тілесних

ушкоджень настає з віку 14 (чотирнадцяти) років. ч.2 ст.22 КК.