Ст. 342. Опір представникові влади, працівникові пра- воохоронного органу, члену громадського формування з охо- рони громадського порядку і державного кордону або війсь- ковослужбовцеві

Цим злочином чиниться протидія представникові влади (ч.1)

або представникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кор- дону  або  військовослужбовцю  (ч.  2)  здійснювати  покладені  на них службові обов'язки щодо охорони громадського порядку, пі- дривається їх авторитет, а при застосуванні насильства (ч. 3) мо- же бути завдана шкода їх здоров'ю. Це й становить суспільну не- безпечність цього злочину».

Об'єкт злочину – це нормальна робота органів влади, право- охоронних органів, здійснення громадянами діяльності по охоро- ні громадського порядку.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні опору, тоб- то в активній фізичній протидії здійсненню зазначеними особами своїх службових обов'язків.

Опір – це активна фізична протидія здійсненню цими осо- бами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку (п. 8 постанови ПВСУ від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідаль- ність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і  працівників  правоохоронних   органів».  Це  дії  безпосередньо проти потерпілих (винний заважає слідчому ввійти в кімнату для


огляду місця події або знищує документи, які прокурор намагався вилучити в нього, тощо).

Від опору слід відрізняти непокору, під якою розуміється ві- дмова від виконання законних вимог згаданих осіб. Відмова від законних вимог працівника міліції та інших, зазначених у ст. 342

КК, осіб виражена в зухвалій формі, є злісною непокорою, за яку настає адміністративна відповідальність (ст. 185 КАП).

Службові обов'язки представника влади, правоохоронного органу, при виконанні яких можливий опір, передбачені відпові- дними  законами  та підзаконними  актами;  ст. 5 Закону  України

«Про  прокуратуру»;  ст.  10  Закону  України  «Про  міліцію»  від

20 грудня 1990 р.; розділ IV Закону України «Про Службу безпе- ки України» від 25 березня 1992 р.; ст. 6 Закону України «Про Прикордонні війська України» від 4 листопада 1991 р. та ін.

Для кваліфікації опору за ст. 342 КК не має значення, викону- вав представник влади, правоохоронного органу свої службові обо- в'язки, перебуваючи на службі чи в інший, вільний від роботи час (наприклад, під час відпустки). Головне, щоб вони діяли в момент вчинення їм опору в межах наданих ним прав та повноважень.

Під виконанням обов'язків щодо охорони громадського по- рядку розуміється несення постової (патрульної) служби, підтри- мання порядку під час мітингів, демонстрацій, зборів, з'їздів, при ліквідації  наслідків  аварії,  стихійного  лиха,  дії по припиненню або запобіганню порушень громадського порядку, затриманню порушника тощо.

Обов'язки членів громадських формувань з охорони громадсь- кого порядку і державного кордону щодо охорони громадського по- рядку передбачені Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 р., а також в положеннях і статутах цих формувань. Якщо опір цих осіб не пов'язаний з охороною громадського порядку, то такі дії не мо- жуть кваліфікуватися за ст. 342 КК. Опором будуть вважатися дії, вчинені не тільки під час чергування, а й тоді, коли у вільний від служби чи чергування час зі своєї ініціативи або на прохання грома- дян вживає заходи охорони громадського порядку.

До представників влади відносяться працівники державних органів і установ.

Опір представникові влади, який охороняє громадський по-


рядок, вчинений під час хуліганства, охоплюється ч. 3 ст. 296 КК

(хуліганство) і додаткової кваліфікації за ст. 342 КК не потребує.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державний захист праців- ників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р., до пра- цівників правоохоронних органів відносяться працівники прокура- тури, внутрішніх справ, СБУ, митних органів, органів охорони дер- жавного кордону, державної податкової служби, органів і установ виконання покарань, органів державної контрольно-ревізійної служ- би, рибоохорони, державної лісової охорони тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Винний усвідомлює, що чинив опір зазначеним особам.

Суб'єктом  є будь-яка  особа,  яка перешкоджає  виконувати

працівникам свої обов'язки та яка досягла 16-річного віку.

Кваліфікуючі ознаки злочину за ч. 2 ст. 342 КК – опір пра- цівникові правоохоронного органу під час виконання ним служ- бових обов'язків; за ч. 3 – діяння, поєднані з примушуванням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насиль- ства до виконання явно незаконних дій.