ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я ОСОБИ

Умисне тяжке тілесне ушкодження.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані силь-

ного душевного хвилювання.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі пере- вищення меж необхідної оборони або в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Умисне легке тілесне ушкодження.

Побої і мордування.

Катування.

Необережне  тяжке  або  середньої  тяжкості  тілесне  ушкод-

ження.

Погроза убивством.

Залишення в небезпеці.

Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

Злочинами проти здоров’я називаються суспільно небезпечні навмисні чи необережні дії (або бездіяльність), спрямовані на запо- діяння шкоди здоров’ю іншої особи.

Об’єктом усіх злочинів проти здоров’я є здоров’я іншої певної особи незалежно від стану та аномалій. Кримінально-правова охо- рона здоров’я має універсальний характер. Вона не залежить від су- спільних ознак особи потерпілого (його віку, громадянства, службо- вого стану тощо).

Кримінальний закон однаково охороняє здоров’я як квіту- чого юнака, так і безнадійно хворої лдини похилого віку, як ге- роя, так і завзятого злочинця. Заподіяння шкоди своєму власному здоров’ю утворює склад злочину лише в тих випадках, коли такі дії є засобом вчинення іншого злочину (ухилення від військової служби шляхом членоушкодження – ст.409 КК).

Кримінально-правова охорона здоров’я починається з часу народження людини і забезпечується до самої смерті.

Заподіяння шкоди здоров’ю виключає кримінальну відповідальність, якщо шкода була заподіяна:


– у стані необхідної оборони, крайньої необхідності чи при затриманні злочинця (ст.36, 37, 38 КК);

– при лікуванні з погодженням потерпілого (ампутація ноги,

резекція шлунка, пересадка нирки тощо);

Найбільш поширеними злочинами проти здоров’я є тілесні ушкодження.

Тілесними ушкодженнями називається протизаконне і вин-

не заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи, якій порушено ана- томічну цілісність або фізіологічні функції тканини чи органів потерпілого при посяганні на здоров’я.

Тілесні   ушкодження   мають   зовнішні   прояви   заподіяної шкоди: рани, переломи кісток, розриви шкіри і тканини, кровоте- чу, – і ця шкода може бути певно визначена.

Характер і тяжкість тілесних ушкоджень визначаються су- дово-медичною експертизою на підставі «Правил судово- медичного визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень’. Згідно з Правилами, характер і ступінь тілесних ушкоджень ви- значаються з використанням трьох критеріїв:

– патологічного (головного) – який визначає небезпечність тілесних ушкоджень для життя в момент їх заподіяння, а також характер і ступінь порушень цілісності та функцій тканини чи органів, і тривалість впливу цих порушень на стан здоров’я;

– економічного (додаткового) – який визначає ступінь втра-

ти працездатності;

– естетичного (додаткового – який визначає знівечення об-

личчя потерпілого.