Ст. 330 КК. Передача або збирання відомостей, що ста-

новлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави

Предмет злочину і його види. Поняття конфіденційної інформації. Об'єктивна сторона. Види дій. Момент закінчення злочину. Суб'єктивна сторона. Мета дій. Суб'єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування цього злочину від державної зради, шпигунства і розголошення державної таємниці.

Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. за режимом доступу ділить інформацію на відкриту та з обмеженим доступом (ст. 28).

Сама інформація з обмеженим доступом, у свою чергу, за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну. При цьому визначається, що конфіденційна інформація – це відомості,    які   знаходяться    у   володінні,    користуванні    або

розпорядженні  окремих фізичних чи юридичних осіб і поширю-

ються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Об'єктом злочину є встановлений порядок поводження з конфіденційною  інформацією.  Предметом  злочину  є відомості, які становлять конфіденційну інформацію в силу закону, поста- нови КМ, розпорядження центральних органів виконавчої влади (Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів,  справ.  видань  та  інших  матеріальних  носіїв інформації, що є власністю держави від 27 листопада 1998 ро- ку). Втрата таких відомостей може спричинити істотну майнову чи іншу шкоду державі.

Такими відомостями визнаються:

1) дані  економічного  характеру  (про  дислокацію підприємств, їх плани, товарообіг, фінансову та виробничу діяльність, торгові відносини; пропускну здатність шляхів сполу- чення; про корисні копалини, їх розробку тощо);

2) дані науково-технічного характеру (про технологію ви- робництва, модифікацію і модернізацію технологічних процесів; відкриття, наукові і технічні експерименти; про зміст і характер наукових досліджень або їх результати, якщо вони не становлять державної таємниці тощо);

3) інші відомості (про заходи в сфері громадської безпеки і громадського порядку, охорони здоров'я, про кадрову політику держави тощо).

Об'єктивну  сторону  злочину  становлять  активні  дії, пов'язані з передачею або збиранням з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що ста- новлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.

Передача передбачає повідомлення їх указаній організації будь-яким способом (розповідь, лист, креслення, малюнок, аудіозапис,  відеоплівка  тощо)  і  може  бути  здійснена  особисто при зустрічі, по телефону, радіо, з використанням тайників, тва- рин, птахів, через посередників.

Збирання – добування таких відомостей різними способами:

підслуховуванням, випитуванням, фотографуванням.

Злочин буде закінченим з моменту передачі або збирання відомостей.

Іноземна організація – це будь-яка іноземна організація, зацікавлена в отриманні відомостей, що становлять службову таємницю. Якщо громадянин України збирає такі відомості за завданням іноземної держави, то такі діяння кваліфікуються як державна зрада.

Представник іноземної організації – особа, яка є офіційним співробітником  іноземної організації або представляє її інтереси за спеціальним повноваженням.

Суб'єктивна сторона – умисна форма вини.

Суб'єктом злочину є особа, якій такі відомості були довірені або стали відомі по службі чи роботі.

Кваліфікуючі ознаки злочину: корисливий мотив або спри- чинення тяжких наслідків для інтересів держави, або вчинені по- вторно, або за попередньою змовою групою осіб (отримання грошей,  майна чи вигоди  майнового  характеру;  повторно  – два рази або більше).

Тяжкі наслідки – це питання вирішується в конкретному випадку з урахуванням обставин справи (це і розмір матеріальної чи моральної шкоди державі, ступінь цінності інформації тощо).