Ст. 329. Втрата документів, що містять державну таємницю

Предмет  злочину  та  його  види.  Об'єктивна  сторона.  Ха-

рактер діяння. Поняття про втрату документів. Момент закінчен-


ня злочину. Суб'єктивна сторона. Суб'єкт злочину. Кваліфікуюча ознака. Відмежування цього злочину від розголошення державної таємниці.

Предметом злочину можуть бути документи, що містять державну  таємницю,  та  інші  матеріали  –  носії  секретної інформації, а також предмети, відомості про які становлять дер- жавну таємницю.

Документ – це, як передбачено Законом, матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві, який може бути як первинним, так і вто- ринним.

Документ,      який    містить           державну        таємнцю,        повинен

відповідати встановленій формі, тобто мати обов’язкові ознаки: реєстаційний номер, найменування, гриф таємності тощо. Існує особливий порядок його зберігання та видачі.

Злочин  характеризується  трьома  взаємопов’язаними  озна-

ками:

-   порушення дією або бездіяльністю  правил користування або зберігання предметів чи документів;

-   виходу їх із володіння особи, якій вони були довірені;

- ознайомлення або можливісті ознайомлення з ними сторонніх осіб.

Порядок користування і зберігання документів (плани, схе-

ми, накази, креслення, інструкції, постанови), предметів (прила- ди,   моделі,   технічні   пристрої,   нові   види   озброєння   тощо), відомості про які становлять державну таємницю, повинен здійснюватися в суворій відповідності до правил користування ними, зберігання, пересилання тощо.

Під виходом документів  (предметів)  із володіння слід розуміти втрату можливості розпоряжатися ними.

Відповідальність за ст. 329 КК настає тоді, коли порушення правил поводження з документами чи предметами з наступним їх виходом із володіння осіб, яким вони були довірені, призвело до можливості ознайомлення з їх змістом сторонніх осіб– (особа за- була папку з документами в таксі, хоча папка й була повернута, документи були на місці, але в результаті їх виходу з володіння


особи створена реальна можливість ознайомлення з їхнім змістом сторонніми особами.

Якщо особа не допустила порушення правил зберігання документів, а вони були втрачені (викрадені із сейфа), вона не підлягає відповідальності.

Якщо службова особа допустила знищення документа разом з іншими паперами,  то вона може нести відповідальність  за ст.

367 КК (службова недбалість), а не за ст. 329 КК, тому що сто-

роння особа не могла ознайомитися з його змістом.

Злочин вважається закінченим з моменту втрати документів незалежно від того, чи заподіяла така втрата шкоду інтересам держави. Тяжкими наслідками (ч. 2 ст. 329 КК) будуть вважатися такі, коли відомості стали надбанням іноземної розвідки, або як- що це спричинило значну шкоду обороноздатності, економіці або іншим державним інтересам України.

Суб'єктивна сторона злочину стосовно втрати документів (предметів) – необережна вина, а стосовно порушень правил зберігання документів (предметів) може бути як умисним, так і необережним.

Суб'єктом злочину є лише особа, якій документи (предмети) були довірені по службі або по роботі. Військовослужбовець за втрату таких документів несе відповідальність за ст. 422 КК.