Ст. 119 КК. Убивство через необережність

Є дві форми необережності – злочинна самовпевненість і злочинна недбалість.

При злочинній самовпевненості винний допускає абстрактну

можливість смерті іншої особи від його дій, але розраховує усу- нути таку загрозу, вважає, що в даному випадку вона не настане. Розрахунок робиться на якісь певні реальні сили, обставини: – власне вмінні, на свою фізичну силу, на властивості машини, механізмів, на поведінку тварини тощо, але такий розрахуном не- годящий.

Вина особа, яка діяла таким чином, у тому, що вона не була більш уважною, що розраховувала на ненадійне, (використання машини,  зброї,  вогню,  вибухових  речовин,  ремонтних, будівельних робіт тощо).

У випадках, коли винна особа допускала абстрактну можливість настання смерті потерпілого, але розраховувала, що вона  не  настане,  сподіваючись  на  якусь  випадковість,  а  не  на щось конкретно конкретне, то таке убивство визнається навмис- ним, а не необережним. Убивство при злочинній недбалості вчиняється  тоді, колим  винний  не передбачав,  що від його дій може статися смерть, але за обставинами події він повинен був і міг передбачити такі наслідки своїх дій чи бездіяльності.

Від необережного убивства треба відрізняти невинне заподіяння смерті (казус), коли особа не могла передбачити на- стання таких наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Об’єкт злочину – життя людини.

Об’єктивна сторона – протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Суб’єкт злочину – осудна особа, яка досягла віку 16 років.

Суб’єктвна сторона – необережність у формі злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.