Ст. 296. Хуліганство

Безпосереднім об’єктом злочину є громадський порядок як сукупність суспільних відносин, які забезпечують громадський спокій, нормальні умови праці, побуту і відпочинку людей.

Об’єктивна сторона злочину – хуліганство, тобто гру- бе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи ви- нятковим цинізмом.

Об’єктом злочину є також здоров’я потерпілого.

Кримінально караним є таке посягання на громадський по- рядок, яке його грубо порушує, вчиняється з мотивів явної непо- ваги до суспільства і відрізняється особливою зухвалістю або ви- нятковим цинізмом.

Хуліганство є одним з найпоширеніших злочинів.

Хуліганством називається грубе порушення громадського порядку (громадського спокою, громадської моральності), що вчинюється з хуліганських мотивів і виражає явну неповагу до суспільства.

Центральною, головною ознакою злочину, передбаченого ст.

296 КК, є його мотив – хуліганські спонукання.

Хуліганський мотив – це прагнення особи до самоствер- дження, самовиразу себе в зухвальстві, неповазі до інших, що притаманне людині з нестримним і вкрай розбещеним егоїзмом; це спосіб самовиразу хама, варвара, дикуна.

В   основі   хуліганських   спонукань   лежать   розгнузданий егоїзм, озлобленість і незадоволеність, що сягають до безтямної люті і тупого відчаю, викликаного розбіжністю між рівнем дома- гань особи та наявними можливостями їх здійснення.

Прагнення особи до самовиразу й самоствердження є нор- мальною і природною потребою. Кожна людина прагне до само- виразу, до самоствердження, але різні люди обирають для цього різні засоби. Суспільна оцінка такого прагнення повністю зале- жить від того, як, якими засобами і способами ця потреба задовольняється. Одні задовольняють її самовідданою працею, науковими чи спортивними досягненнями, сумлінним служінням громадським інтересам, самопожертвуванням заради загальної справи, інші – біганиною за модою, гарним життям, за престиж-


ними речами, треті – пияцтвом,  жорстокістю,  глумом над слаб-

ким, старим чи хворим.

Основою хуліганських спонукань є безкультурність, невихованість, жорстокість. Дикі наміри і вчинки породжуються дикими звичаями і звичками.

Другою характерною особливістю хуліганства є вчинення йо- го при явно незначних, неістотних приводах як явно неадекватна, невідповідна реакція на поведінку потерпілого чи інших осіб.

Іноді хуліганські дії вчинюються майже без будь-яких приводів.

Третя специфічна особливість хуліганства полягає в тому, що безпосередня причина злочинного діяння завжди внутрішня, вона  в самому  діючому  суб'єкті,  у його  намірах,  проявах  його волі.  Ця  причина  внутрішня  в  тому  розумінні,  що  вчинені  дії зовсім не викликані збігом конкретних обставин, логічно не обґрунтовані і не зумовлені цими обставинами.

Із врахуванням цих головних ознак діяння, передбачене ста- тею 296 КК, можна визначити як не зумовлене зовнішніми обста- винами грубе порушення громадського спокою і громадської моральності, вчинене із хуліганських спонукань.

Залежно від ступеня суспільної небезпечності хуліганство поділяють на три види: просте (ч. 1), злісне (ч. 2 і 3) і особливо злісне (ч. 4 ст. 296 КК).

Простим хуліганством називаються грубе порушення гро- мадського порядку і явна зневага до суспільства, що супроводжується  особливою  зухвалістю  чи  винятковим цинізмом. За ч. 1 ст. 296 КК кваліфікуються дії, що містять всі ознаки хуліганства: грубо порушують громадський порядок і ви- ражають явну неповагу до суспільства.

Склад злочину, передбачений  ч. 1 ст. 296 КК, належить до вес матеріальних, і тому завжди потрібно встановити й доти, що винний грубо порушив громадський порядок. При цьому грубе порушення громадського порядку – не тільки процес учинення злочину,  а  й  його  наслідки.  Оцінка  злочинних  наслідків хуліганства значно залежить від місця, часу та інших обставин вчинення хуліганських дій.

Критеріями оцінок хуліганських дій та їхніх наслідків, як правило, є норми моральності, звичаї і правила прилюдної поведінки. Хуліганство іноді заподіює конкретну матеріальну чи


моральну шкоду (знищення або пошкодження майна, заподіяння тілесних  ушкоджень  тощо), яка також приєднується  до злочин- них наслідків і впливає на оцінку діяння.

Не можуть  кваліфікуватися  за ч. 1 ст. 296 КК діяння,  які мають з хуліганством деякі подібні зовнішні ознаки – образа, завдання побоїв (ст. 126 КК), легких тілесних ушкоджень (ст. 125

КК), самоправство (ст. 356 КК) та деякі інші, оскільки ці останні

вчинюються не з хуліганських мотивів, а з істотних приводів, що випливають із зовнішніх обставин

Хуліганством називаються дії, вчинені із хуліганських спо- нукань, що відзначаються винятковим цинізмом чи особливою зухвалістю.

Визнання тих чи інших дій винятково цинічними або особ-

ливо зухвалими проводиться на грунті оцінок конкретних обста- вин у їх сукупності із врахуванням часу, місця та умов вчинення злочину. При цьому за ч. 1 ст. 296 КК за ознакою виняткового цинізму кваліфікуються такі дії, які супроводжувалися демонст- ративною зневагою до загальновизнаних норм людяності, моральності: проявом виняткової безсоромності, знущанням над хворим, особою похилого віку чи такою, що перебуває в безпо- радному стані, тощо.

Цинізм – це нахабно-зневажливе ставлення до норм моральності, чемності до того, що користується особливою ша- ною, визнанням, всезагальною повагою. Винятково цинічними визнаються, наприклад, непристойні (неподобні) рухи тіла, ого- лення статевих органів, відправлення природних потреб у люд- ному місці, в присутності сторонніх осіб.

Хуліганські дії в багатьох випадках бувають цинічними. Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 296 КК за ознакою виняткового цинізму  необхідно  встановити  і  доказати  не  просто  цинічність тих чи інших дій, а їхній винятковий, надзвичайний, найвищого ступеня  цинізм.  За  ч.  1  ст.  296  КК,  за  ознакою  виняткового цинізму кваліфікуються лише навмисні дії, що винятково грубо, демонстративно й свідомо ображають моральні почуття людей.

Хуліганством  із  ознакою  особливої  зухвалості  визнається

таке  злочинне  порушення  громадського  порядку,  яке  виражало явну неповагу до суспільства і супроводжувалося насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, яке


тривалий час і вперто не припинялось, або було пов'язане з пош- кодженням чи знищенням майна, зривом масового заходу, тимча- совим  припиненням  нормальної  діяльності  установи,  підприєм- ства чи громадського транспорту та ін.

За ознакою особливої зухвалості вчинених дій злочин кваліфікується за ч. 1 ст. 296 КК не тоді, коли винний проявив зухвалість, нахабство чи грубість або жорстокість, а лиш у тих випадках,  коли  його  дії  були  надто  зухвалими,  тобто відзначалися нестерпною, найвищого ступеня зухвалістю.

Злісним  визнається  хуліганство,  передбачене  ч.  2  і  ч.  3

ст. 296 КК.

Частина 2 ст. 296 КК передбачає відповідальність за хуліганські дії, вчинені групою осіб. За ч. 2 ст. 296 КК кваліфікуються дії, вчинені кількома суб'єктами кримінальної відповідальності,  коли  кожен  з  учасників  групи  вчинив хуліганські дії, передбачені ч. 1 ст. 296 КК.

Хуліганство  визнається  злісним  і  кваліфікується  за  ч.  3 ст. 296 КК, якщо винний вчинив опір особам, які присікали його хуліганські  дії  –  представники  влади,  представники  гро- мадськості, що виконують обов'язки з охорони громадського по- рядку, інші громадяни, які припиняли хуліганські дії.

Присіканням є вчинення таких дій, які здатні зупинити хулігана, покласти край його злочинним діям. Прохання припи- нити хуліганські дії, зауваження, уговори, вимоги тощо не є присіканням.  Отже,  протидія,  опір як кваліфікуюча  ознака  ч. 3 ст. 296 КК, має місце лише в тих випадках, коли хуліган активно протидіє присіканню, тобто застосовує фізичну силу (відштовхує, завдає удари, побої, заподіює тілесні ушкодження тощо) або погрожує застосувати насильство.

Непокора, тобто відмова від виконання наполегливих, неод- норазових вимог громадян, представників влади або громадсько- сті припинити хуліганські дії, не є опором і не визнається квалі- фікуючою ознакою ч. 3 ст. 296 КК.

Опір особі, яка присікала хуліганські дії, не охоплюється складом хуліганства лиш у тих випадках, коли внаслідок застосу- вання насильства винним був учинений ще й інший, тяжчий зло- чин. Ці більш тяжкі, ніж хуліганство, злочини (вбивство, умисні тяжкі тілесні ушкодження та ін.), вчинені з хуліганських спону-


кань, кваліфікуються  за відповідними  статтями  КК (зокрема,  за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК), якщо законодавством  передбачена відпові- дальність за їх вчинення з хуліганських мотивів. Якщо така відповідальність законом не передбачена або коли є їх реальна сукупність, то такі злочини кваліфікуються за сукупністю з хуліганством.

Опір особам, що присікали хуліганські дії, визнається кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 296 КК лише в тих випадках, ко- ли він був складовою частиною хуліганства.

Заподіяння  хуліганові  тяжких  тілесних  ушкоджень  або ін- шої шкоди при присіканні злочину є правомірним і складу злочи- ну не має. Хуліганство визнається злісним за ознакою наявності минулої судимості (ч. 3 ст. 296 КК) за умови, що ця судимість не знята або не погашена у встановленому порядку. При цьому ква- ліфікуючою ознакою хуліганства є минула судимість за однією з частин ст. 296 КК, тобто особа була раніше судимою за ч. 1, 2, 3 чи 4 ст. 296 КК.

Особливо злісним називається таке хуліганство, при вчи- ненні якого винний застосовував чи пробував застосувати вогне- пальну зброю, ножі, кастети чи іншу холодну зброю, а також інші предмети, що були спеціально пристосовані  для завдання тілес- них ушкоджень.  Таким  чином,  особливо  злісне  хуліганство  має всі ознаки злочинів, передбачених ч. 1, 2 або ч. 3 ст. 296 КК, і до- датково характеризується знаряддями вчинення злочину.

Закон виділяє три групи предметів, застосування чи спроба застосування яких під час хуліганства дає підстави визнати хуліганство особливо злісним і кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК:

1) вогнепальна зброя;

2) холодна зброя – ножі, кастети, кинджали тощо;

3) інші предмети, спеціально пристосовані для завдання тілесних ушкоджень.

За своїми юридичними  властивостями  ці предмети як зна-

ряддя злочину поділяються на дві групи:

1 – всі види вогнепальної та холодної зброї (застосування чи спроба застосувати ці предмети в процесі хуліганства завжди є підставою для кваліфікації діяння за ч. 4 ст. 296 КК);

2 – інші предмети, застосування  чи спроба застосувати  які під час хуліганства  дає підстави  для кваліфікації  діяння за ч. 4


ст. 296 КК лише в тих випадках, коли ці предмети були винним заздалегідь спеціально пристосованими чи заздалегідь заготовле- ними для нанесення тілесних ушкоджень.

Застосування чи спроба застосувати при вчиненні хуліганських  дій вогнепальну  зброю,  будь-які  ножі,  кастети  чи іншу холодну зброю, а також інші предмети, спеціально пристосовані  для  заподіяння  тілесних  ушкоджень,  є  підставою для кваліфікації злочину за ч. 4 ст. 296 КК не лише в тих випад- ках,   коли   винний   з   їх   допомогою   заподіяв   або   намагався заподіяти тілесні ушкодження, а й тоді, коли використання зазна- чених предметів під час хуліганських дій створювало реальну за- грозу для життя або здоров'я громадян.

До  першої  групи  відносяться  усі  види  вогнепальної  зброї

(нарізної і гладкоствольної), не тільки заводського, а й кустарно- го виробництва. Вогнепальною визнається зброя, призначена для ураження  живої  цілі з використанням  енергії  порохових  газів і яка не має іншого  господарського  призначення.  Не відносяться до вогнепальної зброї, як такі, що не мають даних властивостей, а мають інше господарське призначення, пневматичні, сигнальні, стартові і будівельні пістолети, ракетниці та вибухові речовини.

Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети, ракетниці, а також вибухові пакети та інші імітаційно- піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять вибухових речовин  і  сумішей,  не  можуть  бути  віднесені  до  вогнепальної зброї.

До першої групи належать і всі види холодної зброї – зна- ряддя та пристрої, які відповідають стандартним зразкам або іс- торично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що мають колючий,  колючо-ріжучий,  рубаючий,  роздроблюючий  та удар- ний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, кортик, кастет, нунчак тощо) і призначені для ураження живої цілі.

Крім того, до першої групи належать будь-які ножі, неза- лежно від того, чи є вони холодною зброєю. Така законодавча оцінка суспільної небезпечності застосування чи спроби застосу- вання у процесі хуліганських дій будь-якого ножа зумовлена тим, що, як свідчить практика, в багатьох випадках вчинення хуліганства, кваліфікованого за ч. 3 ст. 296 КК, використовували- ся (застосовувалися) ножі, які холодною зброєю не були визнані.


Діяння кваліфікується як особливо злісне хуліганство за ч. 4 ст. 296 КК лише у випадках, коли винний застосовував ніж як ко- лючо-ріжуче знаряддя. Коли ж винний не використовував і не намагався використати колючо-ріжучі властивості ножа, а діяв, використовуючи ніж як звичайний предмет, не відкриваючи леза, затиснувши, наприклад, ніж у руці, то його дії немає підстав кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК. У такому випадку ніж викори- стовується винним як будь-який інший (спеціально не пристосо- ваний) предмет для посилення удару, а не як колючо-ріжуче зна- ряддя, тоді як ч. 4 ст. 296 КК передбачає застосування ножа як колючо-ріжучого знаряддя.

Другу групу складають предмети (будь-які), незалежно від їхніх фізичних властивостей і господарського чи іншого призна- чення, які були заздалегідь пристосовані винним для заподіяння тілесних ушкоджень.

Спеціально пристосованими для заподіяння тілесних уш- коджень  визнаються  такі предмети,  які були пристосовані  вин- ним для такої мети заздалегідь або під час вчинення хуліганських дій, а також предмети, які хоч і не піддавались будь-якому попе- редньому обробленню, але були спеціально використаними вин- ним для тієї самої мети.

Пристосувати  –  значить  зробити  предмет  більш  зручним для його використання і надати йому більшої ударної сили чи вражаючого  ефекту.  Такими,  що  були  спеціально  присто- сованими, визнаються: камінь чи гиря на тросі (мотузці), гумовий шланг з металевим кінцем, металевий прут, горло розбитої пляш- ки тощо.

Предмети,   що   були   використані   винним   під   час   хулі- ганських дій, але які не були спеціально виготовленими для заподіяння тілесних ушкоджень, не дають підстав кваліфікувати хуліганство як особливо злісне.

Застосування  або  спроба  застосувати  предмети,  підібрані на місці вчинення злочину, які не були спеціально пристосовані для заподіяння  тілесних  ушкоджень,  не можуть бути підставою для кваліфікації діяння за ч. 4 ст. 296 КК.

Підібраними на місці вчинення хуліганських дій визнаються предмети, що знаходилися поруч, у безпосередній близькості від винного, і він за ними не відлучався з місця події. Не можна виз-


нати такими, що були підібрані на місці вчинення злочину, пред- мети, за якими винний заходив до іншого приміщення, чи з двору ходив до будинку, чи відходив від місця події на певну відстань.

Застосуванням або спробою застосувати при вчиненні хуліганських дій вогнепальну чи холодну зброю, будь-які ножі, а також інші предмети, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, визнається таке їх використання, коли вин- ний з їх допомогою заподіює чи намагається заподіяти тілесні ушкодження або створює реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.

Застосування   чи  спроба  застосувати  вогнепальну   зброю, ножі  або  інші  спеціально  пристосовані  предмети,  є кваліфікуючою  ознакою  особливо  злісного  хуліганства  лише  в тих випадках, коли ці предмети використовувались винним без- посередньо в процесі вчинення хуліганських дій.

Хуліганство – злочин умисний, вчинюється з хуліганських мотивів, тобто з прагненням протиставити себе суспільству, ви- казати до нього явну неповагу.

Відповідальність   за  хуліганство   настає   з  чотирнадцяти

років (ч. 2 ст. 22 КК).