Ст. 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

Об’єктивна  сторона  злочину  – викрадення,  привласнення,

вимагання      вогнепальної       зброї       (крім       гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства.

Предметами розкрадання, відповідальність за яке передба- чене ст. 262 КК, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської),  бойові припаси  до зброї, вибухові  речовини, вибухові пристрої та радіоактивні матеріали.

Наступне  за  викраданням  носіння  або  збут  вогнепальної зброї утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 262 КК і ст.

263 КК. Незаконне зберігання викраденої вогнепальної зброї ок- ремого злочину не утворює, оскільки викрадення без зберігання (тимчасового) неможливе. Відповідальними за зберігання зброї взагалі не можуть бути особи, які цю зброю викрали (вони не зберігають її, а незаконно володіють нею).

Викрадення  зброї,  бойових  припасів,  радіоактивних матеріалів   чи  вибухових   речовин,   вчинене   повторно   або  за


попереднім зговором групою осіб, чи посадовою особою кваліфікується за ч. 2 ст. 262 КК.

Вчинення такого злочину організованою групою, а також способом нападу (розбоєм), або вимагання вогнепальної зброї, бойових  припасів,  вибухових  речовин  чи  радіоактивних матеріалів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, кваліфікується за ч. 3 ст. 262 КК.

Суб’єктивна  сторона  злочну  – викрадення,  привласнення чи вимагання завжди є умисними.

Відповідальність за викрадення зброї, бойових припасів і вибухових речовин, вчинене таємно, відкрито і розбійним напа- дом, настає з чотирнадцяти років, а вчинене із використанням по- садових повноважень, привласненням чи розтратою – з досягнен- ня віку шістнадцяти років.