Ст. 257. Бандитизм

Об’єктивна сторона злочину – організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окре- мих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Суспільна   небезпечність   бандитизму   –  у  посяганні   на головні засади громадської безпеки, на систему державного управління, а також на життя і власність.

Закон передбачає три форми бандитизму:

1) організація озброєної банди;

2) участь у банді;

3) участь у вчинюваному бандою нападі.

Кожна з цих форм містить ознаки закінченого злочину.

Організація   озброєної   банди  –  це  сукупність   дій,  спря- мованих  на  створення  банди:  організованої,  озброєної,  стійкої групи осіб, що зорганізувалися  для вчинення  нападів на грома- дян, підприємства, установи, організації.


Такими діями є:

а) розроблення планів злочинної діяльності;

б) вербування, пошуки учасників;

в) розподіл ролей між членами банди;

г) добування, пошуки зброї;

д) пошуки транспорту, коштів;

е)  вибір  об'єктів  для  нападу  тощо.  Якщо  такі  дії  були вчинені, але банда не була створена, то вчинене кваліфікується як замах на організацію банди за ст. 15 і ст. 257 КК.

Бандою           називається    злочинне        угруповання,             що       ха-

рактеризується такими ознаками:

а) двоє і більше членів;

б)  стійкість  групи,  її  стабільність  і  згуртованість,  тобто наявність  планів  на  вчинення  певної  (невизначеної)  кількості злочинів, або хоча б і одного, але такого, що перебуває занадто ретельної і всебічної підготовки, наприклад, пограбування банку; в)   озброєність   групи,   тобто   наявність   вогнепальної   чи холодної зброї хоча б у одного із членів банди, про що відомо

іншим членам банди;

г) мета створення банди – вчинення нападів на фізичних і юридичних осіб (на громадян або організації).

Організація озброєної банди є закінченим злочином з мо- менту її створення незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад.

Участь у банді допускає вступ і прийняття в члени банди, участь у обговоренні планів, знання про інших членів банди, її керівників тощо.

Участь у вчинюваних бандою нападах припускає дії осіб, які не є членами банди, але які були залучені до участі в одному чи кількох  нападах  і  які  усвідомлювали,  що  вчинюють  злочин  у складі  банди.  Особи,  які  не  були  членами  банди  і  не усвідомлювали   факту  її  існування,  але  своїми  діями  будь-як сприяли банді у вчиненні нападу, несуть відповідальність за співучасть у злочині, який охоплювався їх умислом.

Бандитизм  охоплює  заподіяння  нападом  будь-якої  шкоди,

крім умисного убивства. Вчинення при бандитському нападі умисного  убивства  утворює  сукупність  злочинів,  передбачених ст. 257 і ст. 115 КК.


Суб’єктивна сторона злочину – бандитизм – злочин умис- ний, умисел прямий, оскільки учасники банди бажають вчинити напад і заподіяти потерпілим шкоду.

Суб’єкт  злочину  – відповідальними  за бандитизм  є особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років (ч. 2 ст. 22 КК).