Ст. 251. Порушення ветеринарних правил

Об’єкт злочину – встановлений Законом України «Про ве- теринарну медицину’ від 25 червня 1992 року правила запобіган- ня епізоотій або інших тяжких наслідків.

Предмет злочину – будь-які тварини, що постраждали або загинули в разі поширення епізоотій.

Об’єктивна сторона злочину – порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі нас- лідки.

Порушення ветеринарних правил сприяє поширенню хвороб (епізоотій) тварин, їх загибелі і заподіює цим значну шкоду сіль- ському господарству.

Ветеринарні правила – це встановлена законом система за- ходів профілактики захворювання і лікування тварин, підвищен- ня їх продуктивності,  виробництва чистих продуктів харчування (ст. 1 Закону від 25 червня 1992 р. «Про ветеринарну медицину»).

Ст.       251      КК       містить           «матеріальний»         склад   злочину,

обов'язковою ознакою якого є настання наслідків:

а) поширення епізоотії – масового захворювання тварин інфекційною хворобою та

б) інших тяжких наслідків: загибелі тварин чи птиці, захво- рювання людей (на такі самі хвороби), значне пониження кілько- сті чи якості продукції тваринництва, рибництва, бджільництва тощо.

Суб’єктивна сторона злочину – порушення ветеринарних правил вчинюється необережно. Умисне поширення епізоотій пі- дпадає під ознаки ст. 113 КК.

Суб’єкт  злочину  – відповідальними  за ст. 251 КК є особи

(посадові і приватні),  на яких ветеринарними  правилами  покла- дені обов'язки дотримування встановлених вимог у галузі вете- ринарної медицини і які досягли віку шістнадцяти років.