Ст. 246. Незаконна порубка лісу

Об’єкт злочину – встановлений законодавством України по-

рядок використання та охорони лісів.

Предмет злочину – дерева і чагарники в природному стані в лісах, захисних та інших лісових насадженнях,  а також у заповідних або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

Об’єктивна сторона злочину – незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях,  що


заподіяло істотну шкоду, а такого вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюва-них лісах

Ліс – це не тільки і не стільки дрова. Ліс – це умова життя людей. У африканського племені пігмеїв є споконвічне переко- нання: «Коли буде знищене останнє дерево, тоді загине і остання людина на Землі».

Лісовий фонд України, згідно з Лісовим кодексом України, становлять усі ліси на території України. До лісового фонду не належать зелені насадження населених пунктів, окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських  угіддях, сади- бах,  присадибних,  дачних  і  садових  ділянках  (Відомості Верховної Ради України. – 1994, №17. – Ст. 99).

Незаконною визнається рубка дерев без лісорубного квитка (ордера) або з порушенням дозволу, зазначеного в ордері. Пред- метом незаконного вирубування лісу можуть бути тільки дерева і кущі в лісі, які ще не відділені від коріння.

Заволодіння заготовленим чи складовим лісом, а також не- законна вирубка в містах і селищах декоративних, садових дерев з корисливою метою кваліфікується як розкрадання чужого май- на за ст. 185, 186 або ст. 187 чи 189 КК, залежно від способу ви- крадення

Відповідальність за ст. 246 КК значною мірою залежить від категорії лісу, де була вчинена незаконна рубка дерев або чагарників. Лісовим кодексом України всі ліси, що утворюють лісовий фонд, розподіляються за своїм екологічним і господарсь- ким призначенням на ліси першої і другої груп.

До першої групи належать:

– водоохоронні ліси – смуги лісів вздовж берегів річок, нав- коло водоймищ, озер, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів; захисні ліси – протиерозійні, захисні сму- ги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг, державні захисні лісові   смуги,   байрачні   ліси,   ліси   степових,   лісостепових   та гірських районів;

– санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси – ліси навколо насе- лених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон


санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій. До лісів першої групи належать також ліси на територіях природно- заповідного фонду – заповідників, національних парків, пам'яток природи,   заповідних   урочищ,   ліси,   що   мають   наукове   або історичне значення.

До другої групи належать ліси, що мають екологічне та експлуатаційне значення, відносно яких установлено режим об- меженого лісокористування (ч. 6 ст. 36 ЛК).

Ст. 246 КК передбачає відповідальність за незаконну по- рубку  дерев  і  чагарників,  якщо  цим  була  заподіяна  істотна шкода. Шкода, заподіяна незаконною порубкою лісу, визначається за таксами, затвердженими постановами Ради Міністрів України від 17 грудня 1977 р. за № 614 і від 25 трав- ня 1982 р. за № 301, Постановою  Кабінету Міністрів України від 29 липня 1992 р. за № 432.

Розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою лісу, визначається з урахуванням групи лісу, де була рубка дерев, діаметра стовбура дерева, породи дерева й інших показників.

Дії посадових осіб, які вчинювали незаконну порубку лісу з

використанням своїх посадових повноважень, кваліфікуються за сукупністю статей 246 і 364 КК (п. 9 постанови Пленуму Верхов- ного Суду України від 26 січня 1990 р.).

Відповідальність  за незаконну  порубку лісу настає з шіст-

надцятирічного віку.