Ст. 232. Розголошення комерційної або банківської таємниці (зміни: ЗУ від 16.12. 2004 р.)

Об’єкт злочну – встановлений  порядок збереження  комер-

ційної таємниці.

Об’єктивна сторона злочину – умисне розголошення коме- рційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності

Як  і  ст.  231  КК  про  відповідальність  за  підприємницьке

шпигунство, так і ст. 232 КК про відповідальність за розголошен- ня комерційної таємниці спрямовані на захист підприємців, на розвиток підприємництва в Україні.

Кримінальній відповідальності за незаконне розголошення комерційної таємниці підлягають лише спеціальні суб'єкти, тобто


особи, яким відомості, що становлять комерційну таємницю, ста- ли відомі у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю і які юридично зобов'язані зберігати ці відомості.

Крім осіб, як комерційні таємниці довіряють власники цих таємниць, такими суб'єктами можуть бути визнані працівники по- даткових інспекцій, банків, правоохоронних  органів та інші осо- би, які, згідно з законодавством, мають право ознайомлюватися з відомостями, що становлять комерційну таємницю або мають до- ступ до таких відомостей по службі.

Розголошення комерційної таємниці утворює склад злочину і кваліфікується за ст. 232 КК лише за умови, що таким діянням підприємцеві заподіяна істотна матеріальна шкода (тобто шкода, яка у п'ятдесят разів і більше перевищує встановлений законодав- ством неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Суб’єктивна сторона злочину – розголошення комерційної таємниці – злочин умисний.

Суб’єкт злочину – відповідальність за розголошення комерційної   таємниці   настає   з  досягнення   віку   шістнадцяти років.