Ст.  230.  Порушення  антимонопольного  законодавства (виключена ЗУ від 03.04.2003 р. № 669-ІУ) Ст. 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або ба- нківську таємницю (зміни: ЗУ від 16.12. 2004 р.)

Об’єктивна  сторона  злочину  –  умисні  дії,  спрямовані  на

отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту госпо- дарської діяльності.

Підприємницьким шпигунством називається незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також незаконне використання таких відомостей.

Успіх підприємницької діяльності на ринку товарів і послуг значною мірою залежить від володіння і збереження відомостей про власну та інших підприємців діяльність.

Головними відомостями, що становлять комерційну таємницю, є відомості про:

а) технологію виробництва продукції, товарів, їх споживчі властивості;

б) ринки збуту товарів, послуг;

в) фінансовий стан підприємства та ін.

Законом не встановлено переліку відомостей, що становлять комерційну  таємницю.  Законом  України  від 27 березня  1991 р.

«Про підприємства в Україні» встановлено, що склад і обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства, визначаються його керівником згідно з постановою Кабінету Міністрів  від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці». Відомості, не зазначені в цій постанові, можуть бути визнані керівником підприємства такими, що становлять комерційну таємницю. За статею 238 КК кваліфікується два види діянь, предметом яких є відомості, що становлять комерційну таємницю:


а) незаконне збирання таких відомостей з метою їх викори-

стання;

б) незаконне використання таких відомостей.

Діяння кваліфікується як закінчений злочин з моменту при- дбання будь-яким способом (допитуваннями, підслуховуванням, викраденням, підкупом, погрозами, насильством і т. ін.) певної кількості відомостей, що становлять комерційну таємницю, або використання в будь-якій мірі таких відомостей на шкоду конку- рентам.

Великою вважається матеріальна шкода (заподіяна вико- ристанням відомостей, що становлять комерційну таємницю), яка в п'ятдесят і більше разів перевищує встановлений  законодавст- вом  неоподатковуваний  мінімум  доходів  громадян.  При визначенні розміру заподіяної шкоди враховуються:

а) прямі матеріальні збитки;

б) витрати на відвернення шкідливих наслідків;

в) збитки від зниження цін на товари і послуги, зниження попиту на них.

Суб’єктивна сторона злочину – підприємницьке  шпигунст-

во – злочин умисний. Умисел може бути прямий і побічний.

Суб’єкт злочину – відповідальність за підприємницьке шпигунство настає з віку шістнадцяти років.