Ст. 229. Незаконне використання знака для товарів і по- слуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначеного походження товару (зміни: ЗУ 31.05.2007 р.)

Об’єктивна сторона злочину – незаконне використання чу-

жого знака для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, якщо це було пов'язано з от- риманням доходу у великих розмірах.

Згідно  із Законом  України  від 15 грудня  1993 року  «Про

охорону прав на знаки для товарів і послуг», товарним знаком називається позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб (ст. 1).

Особа,  яка  бажає  одержати  свідоцтво  на  товарний  знак, подає заявку на реєстрацію товарного знака до Держпатенту України.  Після  реєстрації  заявки  особі  видається  свідоцтво  на право користування цим товарним знаком (ст. 4 і 5 закону).

Використання чужого товарного знака для позначення своїх

товарів чи послуг визнається незаконним і утворює склад злочи- ну, якщо таке використання чужого товарного знака завдало істотної шкоди інтересам суб'єкта підприємницької діяльності (як власникові  товарного  знака,  так  і  іншим  суб'єктам підприємницької  діяльності),  або яке було пов'язане  з отриман- ням доходу у великих розмірах (який у триста разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Предметом злочину, передбаченого ст. 229 КК, може бути:

а) чужий знак, тобто спеціальне позначення, для товарів і послуг на яке власник має свідоцтво від Держпатенту;

б) фірмове маркування товарів.

Суб’єктивна сторона злочину – незаконне використання чужого товарного знака вчинюється умисно з метою отримання прибутків.


Суб’єкт злочину – особа, що досягла віку 16-ти років.