РОЗДІЛ  ІІ Комерційна  діяльність на оптовому ринку товарів та послуг 2.1. Основи функціонування оптового ринку

Ринкова економіка є такою формою організації економічного життя суспільства,  в якому виробники  і споживачі  взаємодіють за допомогою  ринку.

Ринок — це механізм  формування та руху відтворювальних процесів,  форма зв’язку  виробництва  і споживання,  а також різних видів комерційно-господарської діяльності за допомогою купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили, технологій, інформації тощо.

Обов’язковою умовою ринку є обмін товарами або послуга-

ми. Для того, щоб здійснився  обмін, необхідне дотримання  та- ких умов:

1. Сторін, які вступають в обмін, має бути як мінімум дві —

продавець і покупець.

2. Кожна сторона повинна мати в своєму розпорядженні щось таке, що могло б зацікавити іншу сторону.

3. Кожна сторона має бути здатною здійснити комунікацію і доставку свого  товару.

4. Кожна сторона повинна бути вільною в ухваленні або відхи- ленні пропозиції  іншої сторони.

5. Кожна сторона має бути впевнена в доцільності або бажанні мати справу з іншою стороною.

Ринок у своєму розвитку  пройшов шлях від примітивних  ба- зарів до сучасних організованих  ринків.  В Україні вільні ринкові відносини прийшли на зміну централізованому розподілу товарів, що характеризувалося твердим прикріпленням покупців до по- стачальників, регламентацією постачань товарів, твердими фіксованими  державними  цінами,  низьким  рівнем  господарсь- кої самостійності.

Сучасна система торгівлі визначає попит та пропозицію, ціни

на товари і послуги,  структурні  зміни  в сферах виробництва  і


 

звертання, принципово  нові підходи до встановлення комерцій- но-господарських зв’язків.

Розвитку товарних ринків, зменшенню  втрат і витрат у сфері звертання  повинні сприяти  такі фактори:

— надання підтримки  вільній торгівлі;

— воля вибору торгового  партнера;

— рівноправність  партнерів у процесі товароруху, складання угод купівлі-продажу;

— конкуренція між постачальниками, посередниками, торгов- цями, покупцями;

— саморегулювання  процесів  постачання товарів;

— усунення перешкод на шляху вільного руху товарів по всій території  країни, регіону,  на зовнішньому  ринку;

— розвиток  ефективних організаційних  форм торгівлі;

— вільне ціноутворення;

— економічна відповідальність сторін;

— раціональне формування інфраструктури товарного ринку.

Поняття «організований товарний ринок» передбачає сис- тему взаємозалежних торговельних підприємств, органі- зацій,  що існують на основі  діючого  законодавства,  пра- вил і методів торгівлі.

Оптове торговельне підприємство

До складу товарного ринку входять торговельні організації показані на рис. 2.1 [26, c. 5].

1. Підприємства оптової торгівлі

В умовах ринкових відносин кожному виготовлювачеві товар- ної продукції практично неможливо мати власну мережу збуту. У більшості з них, як правило, відсутня реальна можливість пря- мої реалізації споживачам готової продукції чи напівфабрикатів, оскільки дуже складні комерційно-господарські взаємини між суб’єктами  товарного  ринку,  великі витрати на товарорух.

Ці функції бере на себе оптова торгівля, що є проміжною ланкою між виробниками  і покупцями  товарної продукції.

Оптова торгівля обслуговує, головним чином, покупців, що закуповують товари з метою перепродажу  чи використання  їх у


 

 

Підприємства роздрібної торгівлі


 

Товарні біржі

 

 

 

Підприємства оптової торгівлі

Оптові та дрібнооптові магазини


Торговельні підприємства


Фірми консигнаційної торгівлі

Ярмарки

 

 

 

Оптові та роздрібні ринки


Аукціони

 

 

Торгові дома              Підприємства комісійної торгівлі

Рис. 2.1. Торговельні підприємства й торгові організації

відносно великих кількостях у професійних цілях. В умовах ринко- вих відносин оптова торгівля благосприяє комерційно-госпо- дарській діяльності як виробників товарної продукції, так і покупців. Зокрема, виробник продукції має комерційно-господарські відно- сини з оптовиком,  а не з численними споживачами,  при цьому скорочується  документообіг.

Оптовик здатний сформувати оптимальний товарний асорти-

мент, зорієнтований  на потенційного  покупця.

Закуповуючи  товари у великій кількості, оптовик розбиває  їх на дрібні партії, розраховані  на конкретного покупця.

Оптовик забезпечує збереження товарних запасів, тим самим знижує відповідні витрати виробника  і покупців.

Крім того, він забезпечує покупців необхідним товаром у по-

трібний час, в необхідній кількості й асортименті.

Придбаваючи товарну продукцію  у виготовлювачів, оптовики беруть на себе ризики,  пов’язані зі збутом, ушкодженням,  розк- раданням, псуванням товару. Проводячи маркетинг,  вони нада- ють виготовлювачам, постачальникам і покупцям інформацію про кон’юнктуру  товарного  ринку,  роблять  також  консультаційні,


 

рекламні, транспортно-експедиційні послуги, послуги щодо підго- товки товарів до застосування  чи використання.

Розвиток і удосконалювання оптової торгівлі підвищує зна- чимість відповідних оптових підприємств (баз, складів, складів- готелів, терміналів, управлінь виробничо-технологічної комплек- тації, розподільних холодильників і ін.), що спеціалізуються на збереженні  і продажу товарів великими  партіями.

Підприємства оптової торгівлі можуть бути державними, му- ніципальними, акціонерними,  приватними і змішаними.  Вони, звичайно, знаходяться в адміністративних центрах, на спеціаль- но відведених територіях.  Повинні мати необхідні під’їзні колії, бути забезпечені відповідними інженерними комунікаціями,  роз- винутим складським господарством, різними цехами (тран- спортним,  тарним і ін.), майстернями  (з виготовлення і ремонту тари, піддонів, стелажів, вантажозахватних засобів, експлуатації й обслуговування підйомно-транспортних машин, механізмів, устаткування,  засобів  оргтехніки  і т.п.).  Крім того,  на території таких підприємств повинні функціонувати інформаційно-кон- сультаційні служби, відділення банку, страхової компанії, вузол зв’язку.

Підприємства  оптової торгівлі  умовно можна класифікувати за окремими  ознаками:

1. Дислокація.

Залежно від місця розташування виділяють:

а) оптові підприємства, що знаходяться  поруч з декількома підприємствами-товаровиробниками;

б) оптові підприємства, розташовані поблизу від великого підприємства-виробника;

в) оптові підприємства, що знаходяться в зоні споживачів;

г) оптові підприємства, одне з яких розташоване  в зоні ви- робництва, а інше — у зоні збуту;

д) оптові підприємства, що знаходяться в безпосередній близькості  від великого  транспортного об’єкта  (поруч  з товар- ною станцією,  пристанню,  портом).

2. Сфера діяльності.

Підприємства оптової торгівлі можуть функціонувати в еко- номічному  районі, групі мегарайонів,  мегарайоні,  районі, місті.

3. Товарна спеціалізація.


 

Підприємства оптової торгівлі бувають універсальними, змішаними,  спеціалізованими  й вузькоспеціалізованими. Перші реалізують продукцію різних галузей промисловості, сільського і лісового господарства, другі — товари споживчого  і виробничо- технічного призначення, треті — продукцію  однієї галузі (при значних обсягах продажів однорідної продукції),  четверті — про- дукцію одного підприємства.

4. Розмір.

Підприємства  оптової торгівлі бувають великими, середніми, дрібними. Розмірність визначається по сукупності таких показ- ників, як обсяг  оптової реалізації товарів, кількість вантажів, що відвантажуються покупцеві, чисельність зайнятих працівників, загальна вартість основних фондів, загальна складська площа.

На підприємства  оптової торгівлі  покладаються  такі основні завдання:

— комплексне  і своєчасне  надання покупцям  товарів відпо-

відно до укладених договорів;

— збільшення обсягів і розширення  асортименту торгівлі без будь-яких лімітів і обмежень;

— зміцнення матеріально-технічної бази на основі досягнень

науки і техніки;

— здійснення  маркетингових  досліджень  у сфері діяльності підприємства;

— підвищення якості послуг, що надаються постачальниками покупцям  товарів;

— раціоналізація і підвищення ефективності комерційно-гос- подарських  зв’язків.

Основні завдання підприємства  оптової торгівлі визначають

ряд виконуваних ним функцій:

1. Організаційні:

— вивчення і визначення поточної і перспективної  потреби в товарній продукції підприємств, організацій  регіону, райо- ну, міста, галузі;

— маркетингові  дослідження;

— виявлення і реєстрація потенційних постачальників товарів;

— визначення за участю споживачів оптимальних форм і ме- тодів їх товарного  забезпечення;

— створення  достатніх і комплектних  товарних запасів;


 

— напрямок  підприємствам, фірмам, міністерствам  і відом- ствам пропозицій про збільшення виробництва потрібних товарів, розширення асортименту, поліпшення якості, а також про обмеження чи припинення випуску продукції, що не користується  попитом;

— участь в оптових ярмарках, виставках, аукціонах, товарних

біржах.

2. Реалізаційні:

— укладання з постачальниками,  покупцями договорів на по- стачання товарної продукції,  а також на надання послуг;

— виконання умов договорів;

— забезпечення  приймання,  схоронності  і складської  пере- робки товарної продукції;

— реалізація товарної продукції з використанням  сучасних форм і методів;

— ведення розрахунків з постачальниками, покупцями, транс-

портними організаціями за поставлену і реалізовану товар- ну продукцію;

— раціональне планування складських площ;

— суворе дотримання складського  технологічного  процесу;

— ведення кількісного,  асортиментного, номенклатурного  об- ліку товарів на складах.

3. Торговельно-посередницькі:

— оформлення й організація  комерційно-господарських зв’язків;

— придбання і реалізація товарної продукції;

— посередництво  в збуті товарної продукції;

— сприяння кооперуванню  підприємств  і завантаженню їх вільних потужностей;

— виявлення, обмін, реалізація невикористаної  продукції, відходів виробництва і споживання, некондиційних мате- ріалів.

Підприємства  оптової торгівлі, крім діяльності щодо купівлі- продажу товарної продукції, надають суб’єктам товарного рин- ку супутні послуги, що сприяють успішному діловому співробіт- ництву:

1. Комерційні послуги (посередницькі щодо пошуку потрібних товарів,  постачальників,  оптових  покупців,  вивчення  попиту,


 

допомога в рекламуванні товарів, маркетингові  дослідження щодо замовлення клієнтів і ін.).

2. Технологічні послуги (розфасування, сортування, упакуван- ня, обмірювання,  нарізання, розкрій,  допомога  в рекламі й ін.).

3. Інформаційно-консультаційні послуги (забезпечення вироб-

ників, покупців науково-технічною, економічною,  правовою, рек- ламною інформацією, а також товарною (щодо асортименту, якості, експлуатації, використання), науково-технічне й організа- ційно-правове  консультування).

4. Фінансово-розрахункові і кредитні  послуги  (участь у роз-

рахунках, видача комерційних грошових позичок виробникам і покупцям товарної продукції, інвестування виробництва найбільш дефіцитних і перспективних  видів товарної продукції).

5. Орендні і прокатні послуги (надання в оренду складських,  ви- робничих, службових й інших площ, машин, устаткування, видача на- прокат устаткування, приладів, інструментів, тари, контейнерів, підйомно-транспортних машин, механізмів, транспортних засобів і ін.).

6. Транспортно-експедиційні послуги (централізоване  поста-

чання товарів споживачам,  організація  постачання окремих  ма- теріалів, виробів,  продуктів  спеціальними  транспортними засо- бами, одержання вантажів з пунктів відправлення чи призначення за дорученням покупців, посилкове відправлення штучних і дріб- них партій товарної продукції  і т.п.).

Підприємства  оптової  торгівлі  працюють  в умовах постійно

мінливої кон’юнктури товарного ринку, тому їхні комерційно-гос- подарські досягнення залежать від уміння прогнозувати  спожив- чий попит на товарну продукцію,  послуги,  а також внесення не- обхідних оперативних  змін у свої операції.

У своїй діяльності підприємства  оптової торгівлі повинні дот-

римуватися  таких принципів:

— створювати сприятливу і міцну репутацію в районі обслу- говування суб’єктів товарного  ринку;

— досконально знати ринковий  простір, у межах якого здійснюється  їхня комерційно-господарська діяльність;

— дотримувати ефективний баланс витрат щодо закупівлі то- варної продукції і її змісту при раціональному використанні складського  господарства, вантажів, матеріальних, фінан- сових ресурсів;


 

— здійснювати всі операції по закупівлі, збереженню  і реалі- зації товарів на основі їхньої прибутковості, підприємства оптової торгівлі впливають на формування комерційно-гос- подарських зв’язків  суб’єктів  товарного ринку і раціональ- ний розподіл товарної продукції.

На товарному ринку стали з’являтися торговельно-складські

комплекси, згруповані на окремій земельній ділянці підприємства оптової торгівлі, що належать різним відомствам і фірмам (про- мисловим,  будівельним, фармацевтичними  й ін.) Таке компакт- не розташування  складів для збереження  різних видів і призна- чення дозволяє:

— знизити (на одиницю складських робіт) витрати на споруд-

ження інженерних і транспортних  комунікацій,  складських, виробничих, адміністративних будинків, облаштованість територій;

— підвищити  ефективність  роботи  транспорту  за рахунок

організації  більш раціональних схем вантажопотоків,  при- скорення  обороту транспортних  засобів,  контейнерів;

— повніше завантажувати потужності спільно створюваних технічних служб загального користування (обчислювальних центрів, ремонтно-технічних майстерень, станцій по заряд- женню акумуляторів, лабораторій по визначенню якості продукції  й ін.);

— скорочувати чисельність складських працівників, управлін-

ського  апарату в регіоні,  районі.

2. Оптові і дрібнооптові магазини

Оптові і дрібнооптові  магазини  — торговельні підприємства, що здійснюють продаж товарів виробничо-технічного призначен- ня чи споживчого  користування  порівняно невеликими  партіями в різноманітному  асортименті.

Діяльність цих магазинів обумовлена поділом суспільної праці в сфері товароруху, забезпечення покупців потрібним товаром у необхідній кількості й у зручний час. Оптові і дрібнооптові мага- зини наближені до покупців і дозволяють останнім  істотно ско- рочувати час, необхідний для придбання потрібного  товару.

Послугами  оптових чи дрібнооптових  магазинів  користуються

торговці-перекупники, підприємства  середньої і дрібної роздрібної


 

мережі, окремі  споживачі,  що здобувають товари дрібним і се- реднім оптом.

При розрахунках з покупцями можуть бути використані наяв- ний і безготівковий способи  оплати.

Оптові і дрібнооптові магазини виконують такі основні завдан-

ня і функції:

— безперебійне  забезпечення товарами покупців регіону, району, міста, визначення попиту на товари в обсягах се- редніх і дрібних оптових партій;

— виявлення і реєстрація потенційних постачальників і покупців;

— розширення  і відновлення товарного  асортименту;

— створення необхідних і комплектних запасів товарів, що ко- ристуються  попитом;

— рекламування товарів і послуг;

— приймання,  збереження,  відпускання,  реалізація товарів;

— розфасування,  сортування,  упакування товарів;

— виставляння товарів чи їхніх зразків для демонстрації в тор- говельно-виставковому залі;

— централізоване постачання товарів покупцям;

— ведення кількісного,  номенклатурного, асортиментного об- ліку товарів;

— участь в оптових ярмарках, аукціонах, товарних біржах.

Товарна продукція  надходить в оптові чи дрібнооптові  мага- зини від виготовлювачів, підприємств  оптової торгівлі, громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, продавців комісійної  торгівлі,  з аукціонів, оптових ярмарків,  а також шля- хом завезення з інших регіонів.

Оптові і дрібнооптові  магазини  бувають двох видів:

1) стаціонарні — територіально знаходяться на одному й тому самому місці, обслуговують постійний контингент покупців виз- наченого  регіону;

2) пересувні — спеціально обладнані транспортні засоби (за- лізничні вагони, вантажні автомобілі, плавучі засоби).

Оптові і дрібнооптові  магазини  підрозділяються  на універ-

сальні, спеціалізовані,  комбіновані.

Універсальні магазини реалізують досить різноманітний асор- тимент товарної продукції галузей промисловості, сільського і лісового  господарства  і т.д.


 

Спеціалізовані магазини  реалізують товарну продукцію  однієї чи декількох галузей промисловості, сільського господарства й ін.

Комбіновані магазини обслуговують визначений контингент оптових і дрібнооптових  покупців. Наприклад, магазин «Наочні приладдя» — науково-дослідні, проектно-конструкторські органі- зації; «Спорт» — спортивні  і фізкультурні організації.

На українському товарному ринку стали з’являтися дрібнооп- тові магазини-склади типу «кэш энд кэрри» (у буквальному зна- ченні означає «купив і забирай» чи «плати і відвозь»). Обслугову- ють вони дрібні роздрібні магазини, намети, ларьки, невеликі крамниці,  лотки, підприємства  , служби побуту, що закуповують товарну продукцію  невеликими  оптовими  партіями.

За своєю організаційно-правовою формою ці магазини-скла-

ди можуть бути державними, муніципальними, акціонерними, приватними  й інші.

У магазинах «кэш энд кэрри» дуже високий обсяг товарообі-

гу, що пояснюється  простою  технологією продажу товарів: при- міщення обладнується рядами стелажів, на які виставляється товарна продукція, і це дозволяє покупцеві розглянути товар, прочитати відповідну інструкцію  з його експлуатації чи викорис- тання. Як правило, такі магазини  розташовують  з досить широ- ким і постійно оновлюючим асортиментом  товарів, при цьому враховуються ринкова кон’юнктура і специфіка численних дрібних роздрібних торговців. Характерно, що магазини-склади мають відносно низькі експлуатаційні витрати, тому що в них немає необхідності обладнати спеціальні комплектувальні й експедиційні приміщення (ділянки), установлювати дорогі, орієнтовані на підйомно-транспортні машини і механізми,  стелажі.

За такої форми торгівлі істотно скорочуються обсяги обліко-

во-розрахункових операцій щодо безготівкового розрахунку. Велика частина товарів надходить безпосередньо  від виготов- лювачів або підприємств  оптової торгівлі, обходячи посеред- ників.

Усе це дозволяє  магазину-складу встановлювати  на товари

відносно низькі ціни. Вбачається дуже перспективним подальший розвиток у нашій країні мережі магазинів «кэш энд кэрри», оскіль- ки продовжується  зростання роздрібного товарообігу, збіль- шується кількість середніх і дрібних торговельних фірм.


 

3. Оптові і роздрібні ринки

Мережа оптових і роздрібних  ринків  постійно  розвивається. Помітне поширення  набувають оптові продовольчі ринки.

Продавцями товарної продукції на цих ринках можуть бути власники товарів (виробники  в особі представників сільського господарства, спеціалізована структура, аграрно-промисловий комплекс,  заготівельні об’єднання, створювані в рамках міжфер- мерської  кооперації,  різного  роду посередники  — приватні під- приємства чи їхні повноважні представники,  що мають право здійснювати  торговельні операції на ринку.

Сучасний оптовий продовольчий ринок повинен мати:

— відповідні під’їзні колії;

— необхідні інженерні  комунікації  (внутрішні дороги);

— холодильники;

— складське господарство;

— лабораторію якості товарної продукції;

— підготовчий  цех (виробництво  харчового льоду);

— цехи по ремонту тари, стелажів, піддонів, вагових приладів, автомобілів, мотоциклів;

— медичний пункт з аптекою;

— інформаційно-рекламний і консультаційний  центр;

— відділення банку і страхової компанії;

— вузол зв’язку (пошта, телефон, телефакс);

— готель чи гуртожиток;

— їдальню (кафе, бар);

— охорону і службу безпеки.

Адміністрація ринку несе відповідальність за загальний сані- тарний стан ринку і прилеглої до нього території, організацію роботи служби ваговимірювальних,  інших приладів.

Оптовий торговець  має право вимагати від адміністрації:

— забезпечення можливості безперешкодного завезення то- вару на територію  ринку;

— забезпечення санітарних норм, охорони праці, техніки без- пеки і пожежної  безпеки;

— охоронної безпеки;

— надання першої медичної допомоги;

— заміни  ваг, інших вимірювальних приладів,  інвентарю,  ін- струментів  (у разі, якщо вони не відповідають установле- ним вимогам);


 

— компенсації вартості товару, ушкодженого  чи втраченого з вини адміністрації;

— своєчасного  вивезення сміття, пакувальних матеріалів, по- рожньої тари з торговельного  залу.

Оптовий торговець  зобов’язаний:

— дотримуватися  правил торгівлі і внутрішнього  розпорядку ринку;

— дотримуватися  санітарних,  протипожежних  вимог;

— реєструвати  обсяги  продажів;

— не поширювати інформації, здатної штучно змінити кон’юн- ктуру ринку;

— по закінченні  торгів  звільнити  торговельне  місце,  здати орендоване устаткування й інвентар, інструменти.

4.  Товарні біржі

Товарні біржі — підприємства, що здійснюють оптові і дрібно- оптові торговельні  угоди купівлі-продажу товарів за стандарта- ми, зразками,  макетами з попередньою  експертизою.

Органами керування біржею є загальні збори засновників і членів біржі, біржовий  комітет (сонет).

Вищим органом,  що керує діяльністю біржі, є загальні збори засновників  і членів біржі.

У період між загальними зборами керування біржею здійснює біржовий  комітет,  очолюваний головою.

Для організаційно-господарського функціонування даної біржі комітет створює виконавчий орган — правління (дирекцію) на чолі з керуючим  чи генеральним  директором  біржі.

Товарна біржа має відповідні структурні підрозділи — торговий

відділ, реєстраційний комітет, розрахункову палату, планово-фінан- сову комісію,  комітет зі стандартів і якості, котирувальну комісію, комітет із правил біржової торгівлі, арбітражну і ревізійну комісії й ін. Реєстраційний комітет здійснює реєстрацію заявок брокерів і угод, підготовляє  відповідні матеріали для біржового  комітету, контролює дотримання правил біржової торгівлі; котирувальний комітет здійснює облік цін, попиту та пропозиції,  змінює ціни, підготовляє інформацію про довідкові ціни, регулярно видає біржовий бюлетень; розрахункова палата реєструє всі угоди, укладені на біржі, здійснює безготівкові  розрахунки між членами


 

біржі, робить перерахунки; арбітражний комітет заслуховує, роз- слідує, регулює суперечки, що виникають на біржових торгах; ревізійна комісія здійснює  контроль за діяльністю дирекції,  дот- риманням законодавчих актів, станом каси і майна, розглядає скарги.

Головна мета товарної біржі — організація проведення вільних

торгів, продажів, складання контрактів і господарських договорів щодо закупівлі, продажу товарів за ринковими  цінами, які скла- даються під впливом попиту та пропозиції.

Біржа дозволяє нівелювати коливання цін на конкретний  то-

вар за допомогою котирування (згладжування) цін. При цьому фіксуються контрактні ціни, які публікуються потім у біржовому бюлетені як середня штучна ціна товару. Далі покупці і продавці орієнтуються  на середню  біржову ціну, що, власне кажучи, вик- лючає її різку зміну і створює природний  регулятор цін. Ціни на біржі формуються вільно в ході торгів без установлення рівня чи меж, товарів в основному сировинної спрямованості  (метали, нафта, нафтопродукти,  будівельні матеріали, хімікати, лісомате- ріали, текстиль, продукція сільського  господарства  і т.д.). Пред- метами біржових торгів не можуть бути нерухоме майно й інте- лектуальна власність.

Товарна біржа формує  оптовий  ринок,  забезпечуючи  мож-

ливість здійснення оптових угод за допомогою  голосних публіч- них торгів у заздалегідь зазначеному місці і в установлений час.

Товарні біржі класифікуються  за такими відмінностями:

а) за характером  діяльності (призначення):

— спеціалізовані (працюють з визначеними видами товарів —

метали, будматеріали,  ліс, хімікати й ін.);

— універсальні (здійснюють  операції з більш широким колом різноманітних  товарів);

б) за масштабом  дії:

— державні;

— регіональні;

— крайові,  обласні;

— районні, міські;

в) залежно від участі відвідувачів у біржових торгах:

— закриті (беруть участь тільки біржові посередники  — бро- кери);


 

— відкриті (крім брокерів  беруть участь і відвідувачі);

г) за характером  біржових операцій.

1) Угоди з реальним товаром (торг із реальними (наявними) товарами, що передбачають обов’язковий їхній продаж в обу- мовлений термін (від 1 до 15 днів) на основі попереднього  огля- ду (за даними біржової експертизи) чи без попереднього  огляду (за зразками,  стандартами, а також за обумовленою середньою і мінімальною якістю товару). Продавець повинен мати відповід- ний товар у наявності, здати його на біржовий  склад, одержав- ши при цьому складське посвідчення — варрант.

2) Ф’ючерсні угоди (майбутні угоди) — угоди (купівля-продаж

стандартних контрактів  на постачання біржового  товару), згідно яким постачання продукції  буде зроблена в наступному  періоді (через квартал, але не більше ніж через рік). Товар, що підлягає продажу в майбутньому, може бути ще не виготовлений, але з’я- виться в обумовлений термін. Ф’ючерсні (термінові) угоди укла- даються в основному з метою страхування (хеджування) чи угод одержання різниці від зміни цін (різниці між ціною контракту в момент його укладення і ціною в день закінчення контракту.

Після укладення ф’ючерсного  контракту  і його  реєстрації  в

розрахунковій  палаті продавець і покупець підтримують ко- мерційні  взаємини  тільки через цю палату. Причому кожна сто- рона має право однобічної ліквідації даного контракту до настан- ня терміну постачання товару шляхом так званої офсетної угоди. Прагнення  продавця і покупця  одержати  позитивний  комерцій- ний результат (прибуток)  визначає тактику поведінки  і характер конкретних  дій у біржовій «грі».

3) опціонні — придбання права на покупку товару (укладення

контракту)  у майбутньому  по встановленій (далі незмінній)  ціні. Власне кажучи, це форма торгівлі правами на укладення кон- трактів. Характерно, що можливий перепродаж таких прав має спекулятивну  спрямованість,  але відіграє  позитивну  роль, оск- ільки помітно перешкоджає  різким коливанням цін на товари, сприяє стабілізації ринкових відносин. Покупець опціону в обмін на придбання такого права звичайно сплачує продавцеві деяку невелику суму — премію, що дозволяє здійснити операцію за фіксованою ціною при відносно сприятливій ринковій кон’юнктурі і дістати прибуток. Ризик покупця опціону обмежується розміром


 

даної премії, а ризик  продавця опціону відповідно зменшується на цей розмір.

За відповідну комісійну винагороду товарна біржа надає про- давцям і покупцям приміщення,  визначені гарантії, інформаційні і розрахункові  послуги.

Результати діяльності товарної біржі є переконливим  джере-

лом зведень  для суб’єктів  товарного  ринку  про  динаміку  цін, попиту та пропозиції  на різні види товарів.

Узагальнюючи сказане про діяльність товарної біржі на рин- ку, сформулюємо  основні її завдання і функції:

— регулярність  поновлення торгівлі й організованість  ринку;

— надання учасниками  біржових торгів  комерційної  й іншої ін- формації щодо пропонованої до реалізації товарної продукції;

— виявлення реального попиту та пропозиції  на товарну про- дукцію, яку реалізують чи обмінюють на біржі;

— визначення сформованих пропорцій обміну на товарну про-

дукцію;

— організація товарообмінних операцій, заснованих на взає- мовигідних  умовах;

— котирування цін на товарну продукцію, реалізовану на біржі;

— підготовка  й організація  біржових торгів;

— уніфікація споживчої вартості товару, більшої частини умов угоди;

— здійснення  угод під час відсутності самого  товару;

— інформаційна діяльність.

У процесі  свого  довгого  розвитку  біржова торгівля  в нашій країні пристосовувалася  до вимог  економічної  політики  і пере- терплювала відповідні зміни. В умовах демократизації  суспіль- ства, незважаючи на серйозні економічні проблеми, товарні біржі стали помітним  явищем  у житті сучасної  України. Разом з тим має бути вирішення серйозних проблем щодо подальшого підви- щення якості їхньої роботи,  розширення  товарного  асортимен- ту, раціонального  їх роззосередження по всій території  країни, правового  забезпечення.

5. Торгові дома

Торгові дома — тип великих торговельних підприємств, орга- нізацій, найважливішою особливістю  яких є активне проникнення


 

в сферу виробництва  товарів, організація  кооперації  виробниц- тва товарів, участь у кредитно-фінансових операціях, здійснення експортно-імпортних операцій по широкій  номенклатурі  товарів і послуг.

Торговим домом прийнято вважати велику оптово-роздрібну

фірму, тією чи іншою мірою  інтегровану  в сферу виробництва  і фінансів.

Торговий дім — це прагнучий  максимально  якісно задоволь- нити суспільні потреби добровільний асоціативний союз вироб- ничих, транспортних, будівельних, торговельних, банківських, страхових  організацій.

Торгові дома нерідко діють як акціонерні товариства, заснов-

никами й учасниками яких є різні підприємства, фінансові струк- тури, у тому числі комерційні  банки, брокерські  фірми, холдинги і т.п. Торгові дома можуть організовуватися шляхом перетворен- ня товарних бірж, оптових баз, великих підприємств  роздрібної торгівлі.

Статус торгових  домів  здобувають  іноді великі  брокерські

фірми, що займаються  в основному  угодами з реальним това- ром за власний рахунок чи за рахунок підприємств, організацій, зайнятих  торгівлею  конкретними товарами,  а також виконують доручення комерційних  структур щодо угод на ф’ючерсній біржі.

Як правило, торгові  дома не мають відомчої підпорядкова-

ності, вони здійснюють  угоди міжгалузевого  і міжнародного  ха- рактеру, функціонують як на внутрішньому,  так і на зовнішньое- кономічному товарних ринках, тобто поєднують функції внутрішньої торгівлі і зовнішньоекономічної діяльності приватно- го і житлового  призначення,  придбання підприємств. Крім того, торгові  дома дають кредит,  здають в оренду устаткування,  да- ють напрокат складну техніку, прилади, машини, механізми, ство- рюють нові виробництва. Деякі найбільш великі торгові дома організовуються  і функціонують як багатопрофільні інвестиційно- виробничо-торгові комплекси.

Торгові дома мають у своєму розпорядженні  складські площі,

власний чи орендований транспорт, технічне устаткування, інфор- маційну базу, що дозволяє успішно здійснити  повний комплекс торговельно-закупівельних операцій  і операцій  з цінними папе- рами. Вони орієнтуються  головним  чином на придбання  права


 

власності на товар, у той же час вони виконують відповідні функції імпортерів і експортерів  товарної продукції, а також надають маклерські  послуги.

Торгові дома нерідко  укладають угоди з іншими  суб’єктами

товарного ринку: агентські і консигнаційні угоди, контракти купівлі-продажу, угоди щодо комерційного співробітництва  й ін.

Основні завдання і функції торгових домів:

— активізація зовнішньоекономічної діяльності за рахунок ко- мерційно-посередницьких операцій;

— закупівля  товарів за рахунок  власних коштів,  а також  на

умовах комісії  (організація  аукціонів, комісійної  і посилко- вої торгівлі вітчизняними  й імпортними  товарами, продаж товарів по каталогах і ін.);

— оперативне  реагування  на мінливу кон’юнктуру світових і вітчизняних  товарних ринків;

— пошук потенційних  покупців  чи посередників  у країні і за

кордоном;

— виявлення, організація виробництва і збут конкурентоздат- них товарів;

— маркетингові  дослідження внутрішнього  і зовнішнього  то-

варних ринків;

—  рекламна діяльність;

— посередницька діяльність щодо реалізації товарів, виготов- лених вітчизняними  і зарубіжними  підприємствами;

— угода з клієнтами щодо купівлі і продажу товарів, оформ- лення документів,  виконання фінансових операцій;

— здійснення угод купівлі-продажу товарів виробничо-техніч- ного призначення  і товарів народного  споживання;

— демонстрація  товарів своїх клієнтів на міжнародних  вис- тавках;

— участь у торгах, ярмарках, аукціонах.

Кожен торговий дім має чітко виражену управлінську струк- туру. Вищим органом керування є збори акціонерів. Стратегічна діяльність здійснюється  радою директорів,  що вибирає правлін- ня. Відділ маркетингу і збуту досліджує кон’юнктуру  товарного ринку, прогнозує  обсяги і платоспроможний попит на товари, організує  забезпечення,  зв’язане  з товарорухом;  відділ органі- зації торгівлі і послуг підготовляє і здійснює продаж товарів, надає


 

відповідні послуги,  проводить торги,  ярмарки, аукціони, вистав- ки; економічний відділ займається аналізом, стратегічним про- гнозуванням,  розробляє інвестиційну політику, веде внутрішньо- фірмове планування, фінансування, облік; договірно-правовий відділ призначений для юридичного  і правового забезпечення роботи, вирішує спірні питання, готує документи  в арбітражний суд і виступає від імені дирекції як позивача чи відповідача.

Торгові дома класифікуються:

1. Щодо ступеня інтеграції  у виробництво:

а) торгові дома, недостатньо зв’язані з виробництвом, але забезпечують оптово-роздрібний збут товарної продукції;

б) торгові дома, інтегровані у виробництво дуже широко і гли- боко;

в) торгові дома, що змінили статус товарної біржі, але у виз- наченій мірі ведучи біржову діяльність (так називані «квазібіржа»).

2. Щодо характеру здійснюваної  діяльності:

а) торгові дома — чисті посередники, що забезпечують збут товарної продукції і поставляють її покупцям;

б) торгові дома, що ведуть власну торговельну діяльність від свого імені і за свій рахунок;

в) торгові  дома — комерційні  центри,  що мають необхідний інформаційний банк, який дозволяє оперативно поширювати відпо- відну інформацію про попит на конкретну товарну продукцію;

г) торгові дома, які виконують постачальницько-збутові функції виробничих  підприємств.

6. Підприємства комісійної  торгівлі

Комісійні будинки (магазини)  — це самостійні, незалежні підприємства, що спеціалізуються на виконанні доручень клієнтів щодо купівлі-продажу непродовольчих товарів, а також на пред- ставленні їхніх інтересів  на ф’ючерсній біржі. Вони існують  для надання відповідних послуг суб’єктам товарного  ринку в основ- ному малим підприємствам, особам, що займаються індивіду- альною трудовою діяльністю, населенню.

Комісійний будинок (магазин), який має складські площі і відповідні транспортні  комунікації,  виконує такі основні функції:

— виявлення в суб’єктів  товарного ринку наявності невикори- стовуваної продукції з метою включення її у господарський


 

оборот  шляхом реалізації цієї продукції  іншим  підприєм- ствам, організаціям,  окремим  особам;

— укладення комісійних  угод із суб’єктами товарного  ринку по придбанню необхідних матеріально-технічних засобів, предметів індивідуального  користування  і продажу їх спо- живачам;

— приймання,  збереження,  продаж  товарів,  прийнятих  до реалізації від власників — підприємств, організацій,  уста- нов чи фізичних осіб;

— здійснення розрахунків,  пов’язаних із прийманням  і реалі-

зацією  товарів.

Товари приймаються  на комісію:

а) від підприємств, організацій,  установ — якщо пред’являєть- ся накладна, яка оформлена і видана у встановленому порядку уповноваженій особі, і її паспорта чи іншого документа, що замі- няє, або засвідчує особистість;

б) від громадян — при пред’явленні паспорта (чи іншого до-

кумента, що його заміняє),  що засвідчує особистість.

Існуючі правила прийому товарів на комісію розроблені з ура- хуванням особливостей окремих видів товарів. Наприклад, при прийманні на комісію транспортних засобів (автомобілів, при- чепів, мотоциклів,  самохідних  машин,  тракторів)  у характерис- тиці обов’язково вказуються  найменування (тип), модель, мар- ка, ідентифікаційний номер, рік випуску, номер двигуна, шасі (рами),  кузова  (причепа  і кабіни),  реєстраційного знака  «тран- зит», а також пробіг  (за даними спідометра),  серія і номер пас- порта транспортного засобу.

Транспортні  засоби повинні бути обов’язково зареєстрова-

ними.

Транспортні засоби, завезені на територію України через кор- дон, приймаються на комісію за наявності документа митного органу України, який підтверджує, що стосовно таких транспорт- них засобів пільги щодо митних платежів не надавалися (або відповідного  документа-дозволу, якщо такі пільги надавалися).

Газові плити і балони до них приймаються на комісію за наяв- ності документа, що підтверджує їхню придатність до подальшо- го використання, виданого відповідними службами газового гос- подарства.


 

При прийомі товарів на комісію складається їхній перелік, який є додатком до договору комісії. На кожен товар прикріплюється товарний ярлик, а на дрібні недорогі  речі — цінник із вказівкою номера договору  комісії і продажної  ціни. Також дається харак- теристика  стану товару (новий, був у вжитку, ступінь зносу, інші ознаки).

Комісіонер може надавати комітентові додаткові платні послу-

ги (наприклад,  по прийому  й оцінці товару вдома, на території підприємства, організації,  установи, по доставці великогабарит- ного товару в магазин,  інші послуги).

Комісійним  будинком  (магазином) не приймаються  на ко-

місію:

— бойова і службова зброя;

— армійське  спорядження;

— товари побутової хімії;

— лікарські засоби.

Розмір і порядок відшкодування збитку, нанесеного  комітен- тові, визначаються угодою сторін (у разі недосягнення згоди питання вирішується  в судовому  порядку).

Ціни на товари узгоджуються  сторонами,  при цьому комісіо-

нер повинен проінформувати  комітента  щодо попиту на даний товар і діючих вільних роздрібних  цін на нього.

Продажна ціна товару, погоджена  комісіонером і комітентом, вказується в прикладеному до договору комісії документі-цінни- ку, товарному  ярлику.

За послуги по прийманню, збереженню, реалізації товарів комісійний будинок (магазин) одержує від власника відповідну комісійну  винагороду.  Розмір такої винагороди  встановлюється у відсотках до ціни, за якою проданий товар. Він може бути ди- ференційований  по окремих  товарах і товарних групах.  Погод- жений сторонами розмір комісійної винагороди фіксується в договорі  комісії.  В даний час розмір  цієї винагороди  складає в середньому 20–30%.

Товар, прийнятий  на комісію,  надходить у торговельний  зал

чи спеціально обладнану площадку не пізніше наступного дня після його прийому. При затримці надходження товару в продаж з вини комісіонера останній сплачує комітентові визначену дого- вором комісії  неустойку.


 

Перед покупцем комісіонер несе відповідальність за відповідність товару характеристиці його стану, яку дали при прийомі  товару на комісію.

Придбані в комісіонера  товари, що були у вжитку (чи транс-

портні засоби,  що знаходяться не на ходу), недоліки  яких були обговорені продавцем, назад не приймаються і не обмінюються. Продаж товару з недоліками, не обговореними комісіонером, надає право покупцю  зажадати:

— розмірного зменшення покупної ціни прийнятого на комісію товару чи заміни його на такий же товар іншої марки (мо- делі, артикула) з відповідним перерахунком  покупної ціни;

— розірвання договору купівлі-продажу  і відшкодування збитків;

— за згодою комісіонера — безоплатного усунення недоліків товару чи відшкодування витрат на виправлення недоліків покупцем  або третьою особою;

— заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикула). Но-

вий товар зі схованими недоліками, не виявленими при прийомі  його на комісію  і виявленими до продажу (пере- дачі) покупцеві, знімається з реалізації і підлягає повернен- ню комітентові (якщо не доведено, що недоліки виникли з вини комісіонера) без оплати витрат комісіонера по збе- реженню товару. Разом з тим за згодою  сторін протягом

14 днів, не беручи до уваги дня покупки, покупцеві повер-

тається сплачена за товар грошова сума у разі неможли- вості обміну.

Придбаваючи товар, що має гарантійний  термін, який ще не минув, покупець одержує надані комітентом гарантійний талон, паспорт, сервісну книжку, інший документ, який підтверджує пра- во покупця на використання  терміну гарантії, що залишився.

При укладенні договору комісії сторони погоджують  порядок і розміри  уцінки товару з дотриманням  наступних умов:

— погоджені  сторонами  терміни реалізації товару до і після його уцінки встановлюються з урахуванням середнього обертання  аналогічних товарів;

— розмір уцінки товару встановлюється з урахуванням попи-

ту і пропозиції на даний товар і повинен забезпечувати його реалізацію за ціною, найбільш вигідною  для комітента;


 

— продажна ціна товару, прийнятого  на комісію,  але не реа- лізованого в передбачений договором комісії термін (у тому числі і після попередньої уцінки), може бути знижена тільки у разі згоди комітента (з викликом  його і без виклику);

— уцінка того  самого  товару проводиться  не більше трьох

разів (в окремих випадках при згоді комісіонера число уці- нок товару може бути збільшене);

— при проведенні першої і другої уцінок товару виклик комі- тента не обов’язковий (якщо договором  комісії не перед- бачене інше);

— уцінка товару втретє проводиться  з обов’язковим викли-

ком комітента;

— при  відмовленні  комітента  від третьої уцінки товар йому може бути повернутий з відшкодуванням витрат комісіо- нера по збереженню;

— якщо товар не реалізований  і після третьої уцінки,  то за

згодою  комісіонера  може бути проведена додаткова уцін- ка для подальшої реалізації товару або він повертається комітентові з відшкодуванням комісіонеру витрат по його збереженню.

Слід зазначити, що комітент вправі в будь-який час зажадати від комісіонера повернення прийнятого  на комісію, але ще не проданого  товару по пред’явленні договору комісії, паспорта чи іншого його документа, що заміняє або засвідчує особистість.

Деяким різновидом  комісійної торгівлі є скупні підприємства, що функціонують для регулювання російського ринку коштовно- стей. Створюються такі підприємства  в будь-якій організаційно- правовій формі (незалежно від видів власності), реєструються  у відповідній державній територіальній інспекції пробірного  нагля- ду, мають ліцензії, які видані комітетом  з дорогоцінних  металів і дорогоцінних  каменів.

Скупні підприємства  купують у населення цінності у вигляді

ювелірних, побутових, інших непромислових  виробів і брухту, не заборонених законодавством для продажу населенню, незалеж- но від наявності на них відбитків імені виготовлювачів і відбитків державних пробірних клейм. Крім того, скуповуються предмети антикваріату, художні, історичні цінності. Здаючи цінності, клієнт пред’являє  паспорт чи документ, який його заміняє.


 

Забороняється  скуповувати  цінності в дітей і підлітків, які не досягли вісімнадцятирічного віку, а також у підприємств, органі- зацій,  установ.

На видному місці в приміщенні скупного підприємства повинні

бути вивішені:

— копія ліцензії;

— правила прийому  цінностей;

— інформація про діючі скупні ціни на цінності,  на вироби з дорогоцінних  металів і дорогоцінних  каменів;

— витяг з нормативних  документів  про порядок  їх клейму-

вання;

— найменування й адреси контролюючих  органів;

— інша інформація.

Скупне підприємство і його  працівники  (скупники), здійсню- ють прийом цінностей, несуть відповідальність за правильність їхньої оцінки відповідно до чинного законодавства.

Робота скупного  підприємства  підлягає  контролю  з  боку

органів Комітету з торгівлі (через Державну інспекцію по торгівлі, якості товарів і захисту прав споживачів  і її територіальні  орга- ни), а також інших органів виконавчої влади в межах їхньої ком- петенції.

У процесі контролю скупні підприємства повинні робити всіля-

ке сприяння і вживати діючих заходів щодо усунення порушень і недоліків.

Різновидом  комісійної  торгівлі є також діяльність торговель- них підприємств  системи «секонд хенд» (від англ, словосполу- чення «другі руки»).

Товар, що надходить у магазини «секонд хенд», готується на

так званих фабриках, що переробляють закуплені спеціальними пунктами в населення текстиль і ношений одяг. На таких фабри- ках одяг ретельним способом  сортується, тобто чоловічий відок- ремлюється від жіночого,  дорослий — від дитячого, штани, спідниці — від курток і т.д. Працюють на фабриках висококвалі- фіковані експерти, здатні навіть на дотик точно визначити відсо- ток вмісту вовни у виробі. Приблизно 70% текстильної сировини відправляється на переробку  (з неї виготовляються,  наприклад, поліграфічний  картон,  набивання для меблів, шумоізоляція  для автомобіля, туалетний папір і ін.).


 

30%, які залишилися  (власне кажучи, кращі зі скуплених ре- чей), після відповідної високоякісної хімічної обробки  і вільного упакування, надходять у роздрібну мережу. Поставляються то- вари, виготовлені (зшиті) у Голландії, Німеччині, Данії, Італії, США, Фінляндії,  Франції,  Швейцарії,  Швеції і в інших країнах.

Характерні риси магазинів «секонд хенд» дешевизна товарів,

розмаїтість  фасонів, забарвлення,  розмірів,  добротна якість.

Існуючі в нашій країні магазини  «секонд хенд» можна підроз- ділити на три види — «люкс», перша категорія,  друга категорія. У магазинах «люкс» продаються товари високої якості, найбільш модні, що надходять у вільному упакуванні. Ціни на товари вищі, ніж у магазинах  нижчих категорій.  У магазинах  першої категорії продаються товари, поставлені в країну, як у вільному упакуванні, так і в пресованому вигляді і мають невеликі дефекти, що легко усуваються. Магазини другої категорії реалізують товари з не- великим браком, поставлені в пресованому вигляді. У магазинах першої і другої категорій  одяг продається поштучно чи на вагу.

Послугами магазинів «люкс» користаються,  головним чином,

покупці з відносно високим і середнім статком, що люблять час- то змінювати  вбрання.

Відвідувачами магазинів першої і другої категорій є в основ- ному учні старших класів, студенти, робітники,  службовці, бага- тодітні матері, пенсіонери й інші покупці із середнім і низьким статком.

7. Фірми консигнаційної  торгівлі

Консигнація  — форма комісійного продажу товарів, при якій їхній власник (консигнант) передає комісіонеру  (консигнаторові) товар для продажу зі складу останнього, тобто надає товар у розпорядження  комісіонера  на визначений час для реалізації.

У консигнаційній торгівлі взаємодія сторін складається таким чином:

— вивчення кон’юнктури зовнішнього  ринку;

— набір товарів для консигнації;

— підписання договору  консигнації.

Консигнатор, по суті, є комісіонером по зовнішньоторговель- них операціях, з тією лише різницею, що здійснює продаж това- ру за ціною,  установленою  консигнантом. Право власності  на


 

товар, що надійшов на склад посередника, залишається за влас- ником (експортером) до того моменту, поки цей товар не буде ким-небудь куплений.

Договір  консигнації  дає консигнаторові можливість  активно-

го впливу на рівень цін реалізації товару на ринку.  При досить активному  збуті товарів консигнант  може  бути зацікавлений  у тому, щоб підняти рівень цін реалізації товару і підвищити  екс- портні ціни, у тому числі і на товари, що вже знаходяться на складі консигнатора. Право активного впливу на ціни слід обумовлюва- ти в консигнаційній угоді. Крім того, це право може бути реалі- зоване консигнантом, якщо угода передбачає виплату винаго- роди  у вигляді  відсотка  із суми  продажу,  а не як різницю  цін. Будь-яке  підвищення консигнантом цін реалізації анулює зобо- в’язання і гарантії консигнатора щодо безповоротності товару.

Не продані до встановленого терміну товари консигнатор має право повернути консигнантові  на умовах консигнації.  Власне кажучи, при консигнації  експортер  кредитує посередника  на се- редній термін реалізації товару.

Неодмінною умовою консигнаційної угоди є збереження за консигнантом права власності на товари до їхньої реалізації по- купцям. Однак це право не гарантує одержання платежів за про- дані товари. Оскільки платежі за товари, які продаються з консиг- наційного складу, повинні переводитися консигнантові згідно з мірою реалізації товарів покупцям, найбільш зручними є кален- дарні платежі по відкритому рахунку з наданням консигнатором банківської гарантії на середню суму реалізації товару за 2–3 уста- новлених для розрахунків календарних днів періоду. У разі простро- чення платежу понад установлений календарний термін консигнант має можливість з’ясувати причину затримки  і за необхідності ви- лучити товар у консигнатора, а також покрити за рахунок залишку гарантії заборгованість  щодо прострочених  платежів.

Консигнатор   зобов’язаний  у погоджений  з  експортером

термін вчасно поставити на консигнаційний склад конкретний товар. Витрати щодо збереження товарів на закордонному складі консигнатора  несуть експортери. За всі послуги (доставка, прий- мання, зміст, передпродажна  підготовка,  інформаційне забезпе- чення, реклама й ін.) фірма консигнаційної торгівлі одержує ко- місійну  винагороду.


 

У консигнаційній торгівлі важливе значення має повернення непроданого  товару — це додаткова відповідальність консигна- тора, погоджена  обома сторонами.  Консигнація  може бути:

а) поворотною (непроданий товар цілком повертається влас-

нику);

б) частково поворотною (власнику повертається визначена частина непроданого  товару);

в) безповоротної  (консигнатор закуповує весь непроданий товар).

Однак завжди варто мати на увазі, що ні частково поворотна,

ні цілком безповоротна  консигнація  не вирішує проблем гаран- тованого збуту товару на ринку. При вирішенні питання про по- вернення товару, що знаходиться на консигнації,  варто орієнту- ватися на те, що доцільність повернення може бути виправдана, якщо знижка, необхідна для реалізації товару, перевищує под- війну суму витрат на його повернення і митне оподаткування.

На практиці до послуг фірм консигнаційної торгівлі вдаються

при експорті товарів широкого вжитку (автомобілів, холодиль- ників, меблів і ін.), а також машин, устаткування, запасних час- тин, вузлів, коли хочуть використовувати  сприятливу  кон’юнкту- ру міжнародного  ринку, фактор часу (з погляду ефективності комерційної  справи)  чи постачання  обумовлюється  обставина- ми, що склалися в комерційно-господарській діяльності суб’єкта товарного  ринку.

8.  Ярмарки

Ярмарок — періодичний захід (рідше — постійно діючий), тобто товарний ринок, який діє регулярно у відведеному місці, у визначений період, з одночасною масовою участю працівників промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі, інших галузей, а також посередницьких підприємств, організацій.

Ярмарки дають можливість широкому колу виготовлювачів, споживачів, посередників  вступати в безпосередні  комерційні контакти, які сприяють регулюванню попиту та пропозиції,  акти- візації господарської ініціативи сторін.

За результатами ярмарку приймаються відповідні рішення про

випуск продукції, відновленні її асортименту,  підвищенні якості і поліпшенні  дизайну.


 

На ярмарку предметом торгівлі можуть бути товари й інші матеріальні цінності, попередньо замовлені, заплановані до ви- робництва  і постачання  в найближчий  період або виготовлені  і раніше поставлені в деякі регіони,  але накопичувані там, у над- лишку,  які потребують  повторного  переміщення  в інші райони, де вони користуються  попитом.

Ярмарки функціонують з метою:

— демонополізації  в сферах виробництва і обігу товарів;

— підвищення надійності товарного забезпечення споживачів;

— зниження товарного  дефіциту;

— самостійного встановлення сторонами ділових і раціональ- них комерційно-господарських зв’язків;

— формування виготовлювачами виробничої програми,  роз- ширення і відновлення її асортименту;

— збільшення  випуску  високоякісної, конкурентоздатної то- варної продукції  з урахуванням попиту споживачів;

— залучення в господарський оборот  невикористовуваної, зайвої продукції  і вторинних  ресурсів,  некондиційних  ма- теріалів і виробів;

— активізації  міжрегіональних  товарообмінних  операцій;

— пропаганди  новітніх досягнень  науки і техніки;

— популяризації  нових високоякісних товарів;

— виявлення реального попиту ринку  на конкретну  товарну продукцію;

— надання суб’єктам  товарного  ринку послуг інформаційно- комерційного і посередницького характеру;

—  пропаганди  надійності виготовлювача, його іміджу. Більшість товарів на ярмарку  не реалізується,  а представ-

ляється в зразках, буклетах, проспектах, плакатах, кресленнях, фотознімках, слайдах, кіно- і відеороликах. Виставляються також науково-технічні  розробки  у вигляді натуральних експонатів,  ма- кетів, конструкторсько-технологічної, патентно-ліцензійної доку- ментації і т.п.

Виробники  товарів можуть не бути присутніми  на ярмарку.

У такому разі ярмарок може взяти на себе обов’язки по надан- ню додаткових послуг щодо реалізації товарів. Розвиток товар- ного ринку показує, що сучасному покупцеві недостатньо тільки закуповувати  для себе товари  на ярмарку.  Він зацікавлений  у


 

спільному з виготовлювачами, посередниками пошуку рішень для достатнього задоволення ринку, визначення напрямків виробниц- тва товарної продукції й оптимального  використання  матеріаль- них, фінансових, трудових ресурсів.

Проводяться  ярмарки  в спеціальних  чи орендованих  при-

міщеннях (площах). При бажанні реалізувати товар чи успішно прорекламувати його суб’єкт товарного ринку повинен поперед- ньо замовити й оплатити місце (площа по метражу), яке відпові- дає технічному та іншому забезпеченню.

Ярмарки організуються  за рахунок надходжень від учасників

заходу у вигляді — грошових  внесків, які використовуються для оренди площ, оплати транспортних витрат, оформлення стендів, рекламно-інформаційного обслуговування,  роботи персоналу.

Ярмарки можна класифікувати за кількома ознаками:

1. Щодо напрямку діяльності:

— продаж товарів народного  споживання;

— продаж товарів виробничо-технічного призначення;

— змішані (представлені  обидва види товарної продукції).

2. Щодо  товарного  асортименту:

— універсальні (різні групи і види товарної продукції);

— спеціалізовані (визначені групи промислових і сільськогос- подарських  товарів).

3. Щодо характеру товарних операцій:

— продаж товарів, що надійшли в первинний  оборот;

— продаж не використовуваної  і зайвої продукції.

4. Щодо територіального  масштабу:

— міжнародні (обслуговують міжнародну торгівлю, представ- лені зразки  різних товарів, вироблених у різних країнах);

— всеукраїнські  (зосереджують  товари широкого  профілю, асортименту, ярмарки сприяють динаміці товарообігу в країні, раціоналізації комерційно-господарських зв’язків, розширенню  інформаційного  обміну);

— зональні (залучають до участі в них значну кількість суб’єктів товарного ринку найближчих регіонів, схожих за соціаль- ними, географічними,  кліматичними  умовами;

— районні (міські, окружні, муніципальні, сільські, районні), що

привертають  увагу  широкого  кола суб’єктів  товарного ринку в особі підприємців  середнього  і дрібного бізнесу і


 

привабливі різноманітним  товарним асортиментом.  На них також може вестися дрібнооптовий і роздрібний  продаж товарів безпосередньо  населенню.

Організаційні заходи щодо проведення ярмарку повинні про-

ходити в кілька етапів:

1) попередній;

2) підготовчий;

3) безпосереднє проведення ярмарку;

4) підведення підсумків.

У ході попереднього  періоду  засновники  (юридичні  особи) приймають рішення про проведення ярмарку, створюється орг- комітет, робоча група, розробляється положення про ярмарок, визначається розмір реєстраційного збору, складаються і роз- множуються  інформаційний  лист, запрошення,  афіші й ін.

Протягом підготовчого  періоду поширюється  інформація про майбутній ярмарок,  проводиться  збір заявок на участь, розгля- даються фінансові питання, складаються договори на оренду торговельної площі, охорону приміщень, художньо-оформлю- вальні роботи, складається схема розташування торговельних місць, видається каталог і т.д.

Безпосереднє проведення ярмарку передбачає реєстрацію учасників, транспортне забезпечення, розміщення в готелях, організацію  харчування, сервісне обслуговування,  забезпечення зв’язком, засобами оргтехніки,  створення умов для складання комерційно-господарських угод, виконання рекламних, інформа- ційних робіт і т.д.

На етапі підведення підсумків  ярмарку  складається  звіт про проведений  захід, виявляються фінансові результати, розгляда- ються результати опитувань, тестів учасників, виявляються по- зитивні сторони і недоліки, розробляються заходи щодо подаль- шого удосконалення ярмаркової  діяльності.

Ярмарок сприяє розширенню торгових контактів, обміну інформацією,  виходу країни на міжнародний  ринок,  надає соці- ально-економічну підтримку вітчизняним виробникам товарної продукції.

На кожному ярмарку приблизно  40% її учасників підписують

контракти  і комерційні  договори.


 

9. Аукціони

Аукціонний  спосіб  продажу застосовується  звичайно  в тому разі, коли необхідно терміново реалізувати товари, комерційно використовувати при цьому їх дефіцитність, а іноді й унікальність. Нерідко буває необхідно за допомогою  аукціонних торгів визна- чити справжню  ціну тієї чи іншої продукції  на підставі об’єктив- ного попиту та пропозиції,

Аукціонний продаж проводиться  також з метою додаткового

залучення на товарний ринок матеріально-технічних засобів із запасів підприємств  і надлишків, що маються в сфері звертання.

На аукціонні торги підприємства  можуть запропонувати  про- дукцію  виробничо-технічного призначення,  яка не вимагається для власних нестатків. Нині ростуть надходження на аукціон ма- теріалів, виробів, майна, переданих для вільного продажу військо- вими відомствами  й організаціями  в ході конверсії.

Аукціон може проводитися  на примусовій  і добровільній  ос-

нові. Перший використовується, головним чином, державними органами  для продажу незатребуваних,  неоплачених, конфіско- ваних товарно-матеріальних  цінностей,  закладеного  і не викуп- леного в термін майна і т.д. Аукціонні торги на добровільній ос- нові проводяться звичайно з ініціативи власників товарів, майна.

Характерно, що, на відміну від інших форм продажу, на аукці-

оні товари пропонуються  не одночасно,  а по черзі, тобто спо- чатку виставляється  на продаж один товар, а після його реалі- зації чи зняття з торгів — наступний і т.д.

Аукціони проводяться спеціалізованими підприємствами, організаціями  акціонерного, кооперативного, асоціативного  типу і т.п. Крім того, іноді аукціони можуть проводитися  суб’єктами товарного ринку, для яких подібні торги не є основним видом діяльності, але статутом передбачається можливість їхнього про- ведення (біржі, виставки, торговельні підприємства, музеї, сало- ни художників і ін.). Однак такі аукціонні торги проводяться  епі- зодично.

В Україні поряд  із внутрішніми  аукціонами  проводяться  і

міжнародні  аукціони.

Учасниками  аукціонних  торгів  є аукціонери  (юридичні  і фі- зичні особи) і аукціонник (особа, що безпосередньо  проводить аукціон).


 

Кожен  аукціон організує  аукціонний  комітет  у складі голови (директора), комерсанта, експерта, аукціонника, бухгалтера, юрисконсульта.

Суб’єкти товарного ринку завчасно оповіщаються про термі-

ни, місце проведення аукціонних торгів, зразковий товарний асортимент,  стартову ціну (іноді продавець  і працівник  аукціон- ного комітету домовляються про резервну ціну, нижче якої товар не пропонується), після чого сторони фіксують умови продажу в аукціонній  угоді.

Товари, прийняті від продавців, сортуються по лотах (одини-

ця виміру біржових угод з товарами, тобто стандартна партія чи одиниця  товару),  а від кожної  партії відбирається  зразок.  Лоту привласнюється  номер, по якому орієнтуються  в процесі аукці- онного  торгу. Випускається  каталог, де товари представлені  по групах і зазначені номери лотів. Для попереднього  огляду вис- тавляються зразки  (іноді партія товарів). Потенційні покупці ма- ють можливість завчасно ознайомитися  з товарами, що підляга- ють продажу на аукціоні. Це дуже важлива обставина, тому що у разі придбання товару претензії щодо якості (за винятком при- хованих дефектів, які неможливо знайти при огляді товару) зго- дом не приймаються.

Для участі в аукціоні необхідно  подати  заявку  установленої

форми, внести визначену грошову  заставу.

Перед початком аукціону потенційні покупці оглядають това- ри, відзначають номери лотів, що їх зацікавили. Під час аукціону з’являються  номери лотів, виставлених на продаж.

Аукціонні торги починаються строго в заздалегідь визначений день, годину в спеціальному приміщенні (залі) чи на обладнаній площадці. Продаж товарної продукції й об’єктів різного  призна- чення виробляється  на аукціонах:

а) з підвищенням  ціни — за принципом  «хто дорожче запла- тить» (так реалізуються унікальні і принципово нові види виробів, знову освоєна продукція малих серій вітчизняного  виробництва, особливо дефіцитні види вітчизняної продукції, дефіцитна імпор- тна продукція, у тому числі отримана по бартерних угодах з підприємствами й організаціями інших країн, сучасні технологічні й автоматичні лінії, установки, автотранспортні і вантажопідйомні засоби  і вироби,  окремі  виробничі  ділянки (цеху) промислових


 

підприємств  (об’єднань), будівельних і інших організацій,  хутро, племінні коні, твори образотворчого мистецтва,  дорогоцінні  ка- мені, антикваріат і ін.).

Торги можуть вестися двома способами  — гласним і неглас-

ним. У першому випадку покупці подають аукціонеру заздалегідь погоджені  відповідні знаки про згоду підняти мінімальну первіс- ну чи наступну ціну на товар. Аукціонер, у свою чергу, щораз повідомляє нову запропоновану  ціну (не називаючи покупця чи не вказуючи місця, звідки надійшла ціна) і запитує: «Хто більше?». Якщо після триразового повторення  запитання не пішло підви- щення ціни, аукціонник  ударом молотка підтверджує,  що даний лот (товар) проданий особі, яка останньою назвала найвищу ціну.

Після закінчення торгів покупець по кожному лоту оформляє

аукціонну угоду, підписує типовий контракт, на підставі якого одержує рахунок до оплати. Звичайно платіж виробляється вроздріб:  приблизно одна третина суми вноситься відразу після підписання контракту — (при цьому віднімається сума поперед- ньої застави), інша частина суми (велика) — після відвантажен- ня товару чи при його  одержанні.  Бухгалтер виписує  товарний чек, реєструє  продаж в аукціонній відомості.

На відміну від звичайної угоди купівлі-продажу  при аукціонній торгівлі продавець не несе відповідальності за якість проданого товару, а проданий товар не підлягає заміні чи поверненню.

Дуже привабливим для покупців є наявність в аукціонній організації  транспорту,  здатного  забезпечити  доставку куплено- го товару.

Для успішної участі в аукціоні потенційний покупець повинен відповідним чином підготуватися: мати максимальну інформацію про товари, продавців, правилах і методах аукціонних торгів.

Однак в умовах ринкового  розвитку повинні змінитися і функції оптової торгівлі. З одного боку, вони будуть ускладнюва- тися, а з іншого боку — персоніфікуватися.

Стосовно клієнтів-покупців оптові підприємства  повинні ви- конувати такі функції:

— оцінка потреб і попиту;

— перетворення промислового асортименту в торговельний;

— збереження  товарних запасів;

— кредитування;


 

— концентрація  товарної маси;

— інформаційне  і консалтингове  обслуговування.

Стосовно клієнтів-постачальників функції оптової торгівлі по- винні включати:

— концентрацію  комерційної  діяльності;

— підтримку  процесу переходу прав власності на товар;

— інвестиційні  забезпечення  процесу  товароруху;

— мінімізацію  комерційного ринку;

— маркетингові  обслуговування.