2.5. Організація  оптового продажу товарів та їх постачання в роздрібну торговельну мережу

Суть  та форми оптового продажу товарів

Організація  і технологія оптового  продажу  товарів є важли- вим об’єктом  комерційної  і маркетингової діяльності торговель- ного підприємства.

Оптовий продаж  товарів здійснюється  оптовими  підприєм-

ствами (базами, торговельними складами), оптовими посеред- никами,  а також організаціями  оптового  товарообороту.

Для здійснення  продажу  товарів,  як однієї  з комерційних

функцій, оптові підприємства повинні розробити орієнтири (по- казники) по реалізації товарів в тісному зв’язку з прогнозом роздрібного товарообороту.  Основою розробки  таких орієнтирів по реалізації товарів повинні стати маркетингові дослідження щодо визначення потреб, попиту, ємкості  ринку,  аналізу ринко- вої ситуації, частки оптового  підприємства  на ринку.

Підприємства,  що займаються  оптовим  продажем  товарів,

після проведення маркетингових  досліджень, пов’язаних з пошу- ком своєї ніші на ринку збуту, повинні проводити  систематичну роботу, пов’язану з формуванням асортименту і управлінням товарними  запасами,  з рекламою товарів і послуг.

На заключному  етапі їх комерційної  діяльності виконуються

операції по організації господарських зв’язків з оптовими покуп- цями. При стабільних відносинах постачальників товарів зі свої- ми клієнтами найбільш вигідною формою організації господарсь- ких зв’язків є договір  оптової купівлі-продажу товарів.

Враховуючи те, що Цивільний кодекс  України не має спеці-

ального правового регулювання договору оптової купівлі-прода- жу, до нього застосовуються загальні правила, що регулюють договір  купівлі-продажу.

Основною особливістю договору оптової купівлі-продажу є те,

що цей договір укладається між підприємцями в процесі здій- снення ними підприємницької діяльності. Як покупцями, так і продавцями  тут можуть виступати комерційні  організації  різних організаційно-правових форм  або громадяни-підприємці без


 

створення юридичної  особи. В передбачених законом  випадках договір оптової купівлі-продажу можуть укладати і некомерційні організації.

Як правило, договір оптової купівлі-продажу укладається на крупні партії товарів. В процесі просунення  товару від продав- ця до покупця можуть брати участь один або декілька пере- візчиків.

Договір оптової купівлі-продажу може укладатися на купівлю- продаж товару, що є в момент укладення договору,  а також на товар, який буде вироблятися промисловим підприємством в поточному році. Основний обов’язок  продавця при цьому поля- гає в передачі товару, передбаченого  договором.  Товар, що на- лежить передачі, повинен бути детально записаний  в договорі, В ньому необхідно вказати всі відомості про види, моделі, колір, розмір  та інші ознаки товару.

Суттєвою умовою договору є виконання умов щодо кількості, якості,  асортименту,  термінів і порядку  поставки  товарів, комп- лектності товарів, майновій відповідальності.  Тому якщо договір не визначає кількості товару, що належить передачі, то такий договір вважається недійсним. Кількість товару в договорі повин- на бути визначена в відповідних одиницях виміру, в грошовому вираженні або узгоджений  порядок їх визначення. Продавець повинен передати покупцеві  товар, якість якого  регламентуєть- ся в стандартах або в іншій нормативно-технічній документації і відповідає договору.

Обов’язковими є вимоги, що забезпечують безпеку життя, здоров’я  споживачів. Такі товари підлягають обов’язковій серти- фікації, і виробник повинен їх реалізувати тільки за наявності сертифікатів.

У договорах  важливо передбачити  порядок  подання заявок на майбутній період, відповідальність топових підприємств  за кожен випадок невиконання заявки на доставку товарів в мага- зини, а також відповідальність роздрібних  торговельних підпри- ємств за кожний  випадок неподання або несвоєчасного подан- ня заявки на доставку (завезення) в магазини товарів. В договорі слід передбачити  можливість  централізованої  доставки  товарів в підсортованому  вигляді, порядок особистого відбору товарів у


 

постачальників, порядок розрахунку, ціни, порядок надання оп- тових торговельних послуг і їх вартість та інші умови.

Після укладення договору оптової купівлі-продажу товарів підприємство-продавець повинне  організувати  чіткий  контроль за його виконанням,  що є одним із важливих елементів комер- ційної роботи по оптовому продажу товарів. Чітко налагоджений контроль за виконанням  договорів  оптової купівлі-продажу  доз- воляє торговельному підприємству  своєчасно виконувати свої обов’язки, що дуже важливо для підтримки  довгочасних комер- ційних відносин  зі своїми клієнтами.

Оптова реалізація товарів має провідне значення для діяль-

ності оптових ланцюгів, так як забезпечує  отримання  оптовими підприємствами необхідного прибутку, задоволення попиту роз- дрібних підприємств  і торговців  в товарах і, відповідно,  потреб населення в товарах і послугах.

Оптовий продаж товарів може здійснюватись  у двох формах —

транзитом,  коли оптова база продає товари без завезення їх на свої склади, і продажем товарів зі своїх складів. Результатом цих форм продажу буде оптовий транзитний оборот і, відповідно, оптовий складський  товарооборот.

Операції, пов’язані з оптовим продажем товарів, складають значну частину комерційної роботи оптових підприємств, яка спрямована на виконання ними однієї з основних функцій опто- вої торгівлі  — організацію  товаропостачання  роздрібної  торго- вельної мережі. При цьому важливе значення має вибір найбільш раціональних форм товаропостачання.

При складській формі товаропостачання оптовий продаж то- варів здійснюється зі складів, що дозволяє здійснювати попереднє підсортування товарів і в необхідному асортименті пропонувати їх оптовим покупцям (в основному роздрібним  торговельним підприємствам).

Найбільш розповсюдженим методом оптового продажу то- варів зі складів є продаж товарів з особистою  відбіркою: за пись- мовими,  телеграфними,  телефонними та іншими  заявками;  че- рез роз’їзних товарознавців і пересувних кімнатах товарних зразків;  через автосклади.

Продаж товарів з особистою  відбіркою представником  розд-

рібної торговельної  організації  або підприємства  практикується


 

по товарах складного асортименту.  Відбірка товарів здійснюєть- ся в залах товарних зразків. Тут надається можливість більш детально ознайомитися  з асортиментом  товарів шляхом ознай- омлення з товарними зразками та каталогами. В залах товарних зразків виставляються швацькі і трикотажні вироби, тканини, головні убори і багато інших непродовольчих та продовольчих товарів. Товари розміщаються  по групах та підгрупах. Крупнога- баритні товари в залах товарних зразків  не демонструються.  На них повинні бути каталоги.

Для розміщення товарів в залі товарних зразків використову-

ються пристінні  і острівні гірки,  демонстраційні  стенди, прилав- ки-вітрини. Викладені на них зразки товарів повинні бути з ярли- ками, на яких вказано назву виробу, ціну, артикул, а також найменування  підприємства-виробника.

В залі товарних зразків влаштовують і робочі місця комер- сантів, що займаються оптовою реалізацією товарів. Вони нада- ють консультації покупцям,  приймають  від них заявки на заве- зення товарів, оформляють відбіркові листи, вивчають попит оптових покупців.

Іноді покупці ознайомлюються  зі зразками  товарів безпосе- редньо на складах. Але така форма особистої  відбірки товарів не завжди виправдовує себе, оскільки ускладнює процес відбірки товарів і створює незручності в роботі складського персоналу.

Продаж  товарів по письмових,  телеграфних,  телефонних і

інших заявках застосовується  в тих випадках, коли особисте оз- найомлення зі зразками  товарів не потрібне. Цей метод оптово- го  продажу товарів особливо  зручний  при широкому  викорис- танні централізованої  доставки товарів в роздрібну  торговельну мережу.

Для полегшення роботи по складанню заявок в магазинах на

завезення товарів і спрощення їх опрацювання на оптових підприємствах бази здійснюють попереднє розсилання бланків заявок.

Комерсанти, що займаються оптовим продажем товарів, реє-

струють заявки покупців в спеціальних журналах, перевіряють їх на відповідність укладеному договору, уточнюють й оформляють відбірний  лист і рахунок-фактуру.  Якщо на базі відсутні товари,


 

які необхідні покупцеві,  то працівники  бази оповіщають покупця і пропонують  йому взаємозамінювані товари.

В телеграфних, телефонних і телефаксних заявках містяться тіж реквізити,  що і в письмових.  На них поширюється  такий же порядок приймання і виконання, що і на письмові заявки.

Продаж товарів може здійснюватися  і через пересувні скла-

ди і роз’їзних  товарознавців.

Пересувні склади обладнуються на базі критих автомашин. Їх завантажують товарами відповідно до товарного асортименту магазинів, в які здійснюється  завезення товарів. Працівники зна- йомляться з пропонованим асортиментом товарів, визначають потребу в них. Комірник,  що супроводжує  склад, оформляє ра- хунок-фактуру і відпускає виписані  товари. Використовують пе- ресувні склади при товаропостачанні віддалених невеликих роз- дрібних торговельних підприємств, звільняючи при цьому працівників  магазинів  від поїздок  на оптові бази і значно  при- скорюючи доставку товарів на підприємства  роздрібної  торгівлі. Завезення  товарів в магазини  здійснюється  згідно з розробле- ними  графіками.

За допомогою  роз’їзних  товарознавців (комівояжерів)  можна запропонувати магазинам непродовольчі та продовольчі товари, які відсутні на цих підприємствах.  Для цього роз’їзні товарознавці направляються на роздрібні  торговельні  підприємства, де вони знайомляться з асортиментом товарів, виявляють відсутні і прий- мають на них заявки. Товарознавці забезпечуються  альбомами, каталогами і проспектами  на товари, що є на складі.

Пересувні кімнати товарних зразків  — це спеціально облад- нані автомобілі, укомплектовані  необхідними товарними зразка- ми, каталогами, альбомами. За кімнатою зразків закріпляється товарознавець, в обов’язки  якого входить ознайомлення праців- ників  магазинів  із зразками  товарів,  надання їм допомоги  в підборі необхідних товарів, приймання  заявок на їх завезення.

Одночасно з продажем товарів оптові підприємства  надають своїм клієнтам оптові торговельні послуги,  які за своїм призна- ченням підрозділяються на технологічні (зберігання,  сортування, транспортування  товарів і т.д.),  комерційні  (допомога  в рекламі товарів і послуг, надання інформації і т.д.) і організаційно-консуль-


 

тативні (консультації з питань проведення маркетингових  дослі- джень і т.д.)

В останні роки все більшого розвитку отримує продаж товарів на оптових ринках, де в якості продавців виступають товарови- робники і оптові комерційні  структури,  а в якості покупців — під- приємства  роздрібної  торгівлі, дрібнооптові  комерційні  структу- ри і інші покупці.

Оптові ринки в залежності від асортименту реалізовуваних товарів можуть бути спеціалізованими, що реалізують товари окремих  груп,  і універсальними  — реалізують товари декількох товарних груп.

Для забезпечення функціонування оптових ринків на них ство- рюються загальносистемні служби, основним  завданням яких є транспортне обслуговування, інформаційне забезпечення, сер- тифікація і контроль якості продукції.

Торги на оптовому ринку здійснюються в торговому залі, який розділений на окремі секції. Кожна товарна секція надається одному оптовому  торговцю.

Для зберігання товарних запасів оптові ринки мають спеціаль- но обладнані приміщення.

Взаємовідносини між продавцями  і покупцями  на оптовому ринку регулюються  цивільним законодавством.

Оптовий ринок надає можливість здійснювати торговельні угоди на основі:

— довгострокового договору  оренди торговельного  місця;

— короткострокового договору  оренди;

— щоденної оптової торгівлі зі щоденною оплатою торговель- ного місця.

На оптовому ринку мають право здійснювати торгівлю оптові продавці, зареєстровані  на ньому і які мають ліцензію на веден- ня торговельної  діяльності, сертифікати  якості на реалізовувані товари, а також документи,  що підтверджують  медичний  огляд продавців.

Оптовий торговець повинен виконувати встановлені правила торгівлі і режим роботи ринку, а також санітарні і протипожежні вимоги. Він повинен мати торговельну марку і добре оформлену вітрину.


 

Вибір форми торгів на оптовому ринку визначається власни- ком товару, якщо інше не передбачено законом.

Економічна ефективність функціонування оптових ринків за- безпечується за рахунок зниження товарних втрат і витрат в системі розподілу сільськогосподарської сировини, скорочення різниці між відпускною ціною виробника продукції і її роздрібною ціною. При цьому важливе значення має підвищення ефектив- ності загальної системи постачання і розподілу продовольчих товарів в великих містах, промислових  центрах і в окремих регі- онах держави.

На дрібнооптових  покупців  (роздрібних  торговців,  власників дрібнороздрібних торговельних підприємств  і т.д.) розраховані дрібнооптові  магазини  «cash&carry».

Технологія продажу в цих підприємствах  проста і ефективна, що обумовило їх розвиток.  Існує чотири основних взаємопов’я- заних принципи  функціонування цих магазинів:

— прямий доступ клієнта до товару;

— розрахунок  тільки готівкою;

— оптові ціни на дрібнооптові  партії товарів;

— самостійне  завантаження товару клієнтом.

В магазинах «cash&carry» товари розміщуються  на стелажах. До них є вільний доступ покупців. Це дозволяє покупцям само- стійно ознайомлюватися  з товаром, що є в продажу.

Розрахунок  за відібраний товар готівкою  прискорює процес його продажу і дозволяє продавцю  без затримки  використову- вати виручку.

Важливим принципом  функціонування дрібнооптового мага- зину цього типу є встановлення оптових цін на дрібнооптові партії товарів. Це забезпечується  за рахунок того, що такі магазини не розташовують в престижних районах з дорогою оплатою за при- міщення, а також за рахунок мінімальних витрат.

Найчастіше зустрічаються  дрібнооптові  магазини,  які торгу- ють продовольчими товарами. Разом з тим вже існують магази- ни «cash&carry», що торгують комп’ютерною технікою, парфума- ми, побутовою  хімією, галантереєю.


 

Послуги оптових торговельних підприємств

Продаж товарів оптовими  підприємствами в ринкових  умо- вах не може розглядатися  як головна функція. Ефективність оп- тової торгівлі характеризується  також кількістю та якістю послуг, які надаються оптовими  підприємствами своїм клієнтам — по- купцям та постачальникам  товарів. Склад і види оптових торго- вельних послуг може бути різноманітним, залежно від умов то- вароруху і інформаційно-комерційного обслуговування учасників ринкових  відносин.

При цьому діяльність оптових підприємств, крім функцій реа- лізації товарів, включає широкий  спектр  послуг,  за які платять гроші як постачальники — виробники  товарів, так і підприємства роздрібної торгівлі. В цих умовах фінансовий стан оптових підприємств  залежатиме не тільки від величини оптового і іншо- го обороту, але й від кількості та якості послуг, які надаються ними і поставщикам,  і покупцям  товарів.

Для клієнтів-покупців оптові підприємства  повинні  надавати такі послуги:

— оцінка потреб і попиту;

— перетворення  виробничого  асортименту  в торговельний

(підсортування,  фасування, пакування, маркування  і т.п.);

— зберігання  товарів;

— доставка товарів;

— кредитування  закупки;

— концентрація  товарної маси;

— інформаційне  і консалтингове  обслуговування  і ін. Стосовно  клієнтів-постачальників послуги  оптової  торгівлі

повинні бути в наступному:

— централізація комерційної  діяльності;

— підтримка процесу передачі прав власності на товар;

— інвестиційне  забезпечення  процесу  товароруху;

— мінімізація  кредитного  (комерційного) ризику;

— маркетингове  обслуговування.

Широкий спектр оптових послуг дозволяє оптовим підприє- мствам в умовах ринку успішно функціонувати в конкурентному ринковому середовищі, уникнути збитків і досягти ефективної ро- боти.


 

Оптові підприємства повинні зацікавити своїх контрагентів, при- вернути їх увагу наданням різноманітних  оптових послуг. У зв’язку з цим важливе значення має розвиток  такої послуги опту, як ко- мерційне  кредитування,  фінансування угод.

Досвід зарубіжних оптових посередників  свідчить про те, що вибір каналу товароруху залежить від того, наскільки його органі- затор може сам кредитувати ринкові угоди зацікавлених сторін. У практичній діяльності оптові фірми часто фінансують виробни- ка тим, що надають його замовлення на визначений товар з га- рантією його реалізації і при цьому у вигляді авансу сплачують частину замовленої партії товарів.

Фінансування роздрібних оптових підприємств оптові бази здійснюють  шляхом реалізації їм товару з відстрочкою  платежу. Умови надання кредитів різноманітні  і залежать від обсягів тор- говельної угоди,  кредитоспроможності покупця,  якості реалізо- вуваних товарів, економічної  кон’юнктури.

Важливим напрямком розвитку функцій оптових посередників у процесі  формування ринкових відносин  є розвиток  послуг по управлінню і консалтингу.

В перелік спеціалізованих послуг входять консультації по ви-

користанню товарів, особливо технічно складних, їх ремонту і га- рантійному обслуговуванню. Так, в оптовій торгівлі, де рівень знань фахівців досить високий, слід організувати служби по післяпродажному  гарантійному  обслуговуванню  і консультуван- ню клієнтів.

Одна із головних особливостей  ринкової  економіки  в її роз- виненому вигляді полягає в тому, що в основі формування і цир- куляції матеріальних потоків лежить не тільки рух капіталів, але й інформація.

Саме опт, використовуючи  своє положення в якості пункту перетину інформаційних потоків, здатний в повному обсязі за- безпечити добір, накопичення і опрацювання комерційної інфор- мації (після узагальнення і аналізу) і передачу її контрагентам.

Таким чином, розширення  комплексу  надаваних оптових по- слуг — невід’ємна частина вдосконалення  всієї діяльності опто- вих баз, в тому числі взаємовідносин з промисловими підпри- ємствами  (постачальниками)  і роздрібною  торгівлею.


 

Склад і види послуг,  як було показано  раніше, можуть бути найрізноманітнішими, але за функціональним призначенням мож- на виділити такі основні компоненти  послуг:

— технологічні — по зберіганню,  підсортуванню,  фасуванню, пакуванню,  маркуванню,  транспортно-експедиційні;

— комерційні  — допомога  в рекламуванні товарів, комісійні, посередницькі  по пошуку постачальників товарів і оптових покупців і т.д.;

— організаційно-консультативні — консультації з питань асор- тименту і якості товарів, експлуатації виробів, організації роздрібного продажу, вивчення попиту, маркетингу  та ін.;

— інформаційні — добір, накопичення,  опрацювання  комер- ційної інформації і передачі її контрагентам;

— фінансові — по організації торговельно-розрахункових операцій (кредитування угод на пільгових умовах, готівкові і безготівкові  розрахунки,  аванс і т.п.).

Послуги, які надаються оптовою базою своїм клієнтам, як правило, повинні бути платними і сприяти активізації оптової діяльності.

Конкретні розміри оплати послуг необхідно вказувати в дого-

ворах з клієнтами.  Вони повинні відображати витрати на ці по- слуги з урахуванням їх трудомісткості і забезпечення  нормаль- ної рентабельності  цих операцій,  а також зацікавлювати  оптові бази в наданні послуг своїм клієнтам.

Таким чином, доходи оптового підприємства складаються з продажу товарів — торговельних надбавок і оплати за оптові послуги.

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі

Процес доведення товарів від підприємств-виробників через підприємства  оптової і роздрібної  торгівлі до споживачів  нази- вається товаропостачанням.  Він включає не тільки фізичне пе- реміщення товарів із місць виробництва в місця споживання, але й операції, пов’язані з їх зберіганням,  підсортуванням і підготов- кою до продажу на торговельних  підприємствах.

На підприємствах  торгівлі завершується процес кругообігу коштів, вкладених у вироблені предмети споживання, здійснюється


 

перетворення товарної форми вартості в грошову і створюється економічна основа для відновлення виробництва товарів. Тому раціональна організація процесу товаропостачання є однією з важливих функцій торгівлі. З цією метою повинні визначатися найбільш сприятливі потоки і напрямки  руху товарів, більш еко- номічні види транспорту для перевезень товарів із місць вироб- ництва в місця споживання, а також створюється  відповідна ме- режа складів і баз. Від того, наскільки раціонально організовано процес товаропостачання,  значною мірою залежать рівень торго- вельного обслуговування, а також час обертання товарно-матер- іальних цінностей.  Тому товаропостачання передбачає створення технологічного  ланцюга, який сприяє своєчасно і безперервно доводити товари від виробника до споживачів в необхідній кількості, широкому асортименті,  високої якості, при мінімальних затратах праці, матеріальних засобів і часу.

Основними ланками технологічного ланцюга товаропостачан- ня є промислові і сільськогосподарські підприємства, що вироб- ляють товари народного споживання, оптові бази, магазини і інші пункти роздрібного продажу товарів.

Прямуючи із сфери виробництва в сферу споживання,  това- ри можуть проходити через одну або декілька складських лан- цюгів. Раціональна організація процесу товаропостачання перед- бачає проходження  товару через мінімальну кількість ланок.

На організацію  товаропостачання впливає ряд чинників, які можна об’єднати  в такі групи:  виробничі, транспортні,  соціальні і торговельні.

В групу виробничих чинників входять: розміщення виробниц- тва, спеціалізація виробничих підприємств, сезонність виробниц- тва окремих  товарів.

Суттєвий вплив на процес товаропостачання відіграє розмі- щення виробництва товарів. Наближення виробничих підпри- ємств до джерел сировини часто приводить до нерівномірного розподілу їх на території держави, віддаленню від районів спо- живання, а це, в свою чергу, затрудняє процес товаропоста- чання, так як викликає необхідність перевезення товарів на ве- ликі відстані, сповільнює доведення їх від виробника до споживачів.


 

Не менший вплив на організацію  товароруху має спеціаліза- ція виробничих підприємств  на виробництво  порівняно вузького асортименту товарів. Особливо це відноситься до товарів склад- ного асортименту.  Оскільки дрібні магазини  не в змозі  отриму- вати їх без попереднього  підсортування на підприємствах  опто- вої торгівлі,  це приводить  до того,  що більшість товарів, перш ніж потрапити на роздрібне підприємство, попередньо проходить через одну або більше ланок оптової торгівлі.

Виробництво деяких товарів народного споживання має яск- раво виражений сезонний  характер, що, в свою чергу, пов’язано з сезонністю  виробництва сировини для їх виготовлення, а також сезонністю  придбання і споживання  окремих товарів. У зв’язку з цим асортимент  товарів, що бере участь у процесі товаропоста- чання, суттєво змінюється  протягом  року, що вимагає  необхід- ності внесення відповідних корективів  в організацію  технологіч- ного процесу  товароруху.

До транспортних чинників відносяться: стан транспортних шляхів сполучення, види транспорту,  що використовується для перевезення  товарів та ін.

На даний  момент  не всі регіони  мають добре  розвинену

транспортну  мережу, тому доставка товарів в деякі з них пов’я- зана з відповідними труднощами (носить сезонний характер, вимагає використовувати нераціональні види транспорту  і т.д.). Структура парку транспортних  засобів повинна також відповіда- ти вимогам раціональної організації процесу товароруху, для чого необхідна наявність відповідного спеціалізованого транспорту, транспортних  засобів  різної вантажопідйомності.

Важливий вплив на процес товаропостачання мають соціальні чинники, основними з яких є: розселення населення, рівень гро- шових доходів і т.д. Так, при невисокій густоті населення органі- зувати доставку товарів споживачам важче, ніж в райони з висо- кою  густотою  населення.  На інтенсивність  процесу  товароруху має вплив і рівень грошових доходів населення.

На процес товаропостачання впливають такі торговельні чин- ники: розмір, спеціалізація і розміщення підприємств  торгівлі, ступінь складності асортименту  товарів і їх властивостей,  рівень організації  товаропостачання  роздрібної  торговельної  мережі.


 

Значною мірою процес товароруху залежить від асортимен- та і властивостей  товарів.

По-різному протікає процес товароруху залежно від викори- стовуваної форми товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

Принципи товаропостачання та основні вимоги до його організації

В основу раціональної організації  процесу товаропостачання повинні бути покладені такі основні принципи:

— використання  коротких  шляхів товароруху;

— встановлення оптимальної форми і ланцюгів товароруху з широким використанням централізованої доставки товарів в роздрібну торговельну мережу;

— вибір раціональних транспортних засобів і ефективне їх використання;

— широке застосування тари-обладнання і засобів механізації навантажувально-розвантажувальних і складських  робіт;

— постійне вдосконалення  і оптимізація  технологічного  лан-

цюга товароруху.

В практиці організації товароруху знаходять використання  дві його форми: транзитна і складська.

Транзитна форма полягає в завезенні товарів в роздрібну торговельну мережу безпосередньо  з виробничих підприємств. Вона використовується переважно по товарах простого  асорти- менту, які не потребують підсортування.

Складська форма товароруху знаходить використання в ос- новному при доставці в роздрібну торговельну мережу товарів складного  асортименту.  При цьому товари з метою їх підсорту- вання прямують через складські ланцюги. Розрізняють однолан- цюгову і багатоланцюгову складські форми товароруху. Для виз- начення складської форми використовують коефіцієнт, який розраховується  шляхом відношення оптового складського  това- рообороту  до роздрібного.

При організації  товароруху  важливе значення має правиль- ний  вибір транспортних  засобів  і їх ефективне  використання;


 

враховуються також відстань перевезень, вид і фізико-хімічні властивості товарів. Повинна бути забезпечена максимальна завантаженість транспорту, скорочені його простої, виключені порожні  пробіги.

Широке використання  тари-обладнання дозволяє не тільки виключити важкі ручні процеси, суттєво підвищити продуктивність праці і культуру торгівлі,  але й добитися значного  економічного ефекту від її впровадження.

В усіх ланках технологічного ланцюга товароруху повинні широко використовуватися засоби механізації навантажувально- розвантажувальних робіт. Їх використання  дозволить більш ефек- тивно використовувати  транспортні засоби і робітничу силу, сут- тєво прискорити процес товароруху.

Організація технологічного ланцюга товароруху при дотри- манні вище описаних принципів дозволить забезпечити високу ефективність всього  процесу товароруху.

Управління товаропостачанням торговельної мережі

У системі  заходів, спрямованих  на забезпечення  раціональ- ної організації товаропостачання торговельної мережі, важлива роль належить управлінню товаропостачанням.  З цією метою розробляються  технологічні схеми товаропостачання,  засновані на використанні  взаємопов’язаних транспортних систем. Все більш широке  використання  знаходять технологічні схеми про- цесу товароруху з використанням  тари-обладнання особливо при доставці хліба і хлібобулочних виробів, плодоовочевої продукції, бакалійних і інших товарів.

Для впровадження передової технології транспортування, зберігання  і продажу товарів з використанням  тари-обладнання створюються  опорні комплекси  на базі підприємств-постачаль- ників і роздрібних торговельних підприємств. Вони створюються за схемами: «оптова торговельна база — торговельний  зал ма- газину»,  «хлібозавод  — торговельний  зал магазину»,  «промис- лове підприємство — торговельний  зал магазину».

Використання контейнерної доставки товарів в магазини дозволяє  суттєво  скоротити  чисельність  робітників,  зайнятих


 

переміщенням  товарів на підприємствах  оптової і роздрібної торгівлі, спрощує організацію товаропостачання магазинів і знач- ною мірою полегшує внутрішньомагазинне переміщення товарів, створює умови для більш ефективної експлуатації автотранспорту і торговельної  площі магазинів.

Одночасно з тарою-обладнанням  для доставки товарів вико- ристовують спеціальну багатооборотну ящичну і текстильну тару. При цьому технологічна схема процесу товаропостачання відрізнятиметься  від наведеної вище.

Для спрощення  управління процесом  товаропостачання  мо- жуть бути використані  технологічні карти, які представляють со- бою детальну розробку важливіших складових елементів цент- ралізованої доставки товарів в роздрібну  торговельну мережу. В них вказується не тільки день і час доставки товарів в магазин, але й номер автомобіля, що обслуговує  маршрут, прізвище  во- дія, розмір партій товару та інші дані.

Успішне функціонування системи товаропостачання потребує оперативного  збору, узагальнення і передачі комерційним служ- бам інформації про стан торгівлі окремими  товарами на кожно- му роздрібному  торговельному  підприємстві.

Оперативне управління товаропостачанням роздрібної тор- говельної мережі покладається, на диспетчерську  службу. Дис- петчерська служба забезпечує  постійний  зв’язок з роздрібною торговельною  мережею  і оптовими  базами, що здійснюють  то- варопостачання. Вона займається збором і узагальненням інфор- мації, що надходить від магазинів,  і оперативно  передається  її комерційним  службам оптової бази для прийняття  необхідного рішення про завезення  товарів.

Облік і контроль за виконанням договірних зобов’язань

Важливою складовою частиною комерційної роботи торго- вельного підприємства  є організація обліку і контролю за реаль- ним виконанням договорів поставок. Повсякденний нагляд за ходом виконання постачальниками договірних зобов’язань сприяє своєчасності і безперебійності надходження товарів у погодженому  асортименті,  належної якості і кількості.


 

Організація контролю за поставками товарів передбачає: облік і контроль за термінами надходження товарів від постачаль- ників в розгорненому асортименті по кожній товарній групі, підставою  для якого  служить план завезення товарів до торго- вельного підприємства. Дані про фактичне надходження товарів фіксуються комерційними службами в спеціальних картках, жур- налах, а в крупних торговельних підприємствах і фірмах для цього використовується комп’ютерна техніка. Зіставляючи дані фактич- ного надходження з планом завезення товарів до торговельного підприємства, комерційна служба виявляє відхилення і у разі потреби  передає  відомості  юристу  для оформлення і пред’яв- лення претензій  постачальникам.

Для контролю за якістю товарів, що надходять, використову- ють специфікації, сертифікати, пакувальні ярлики і ін. Методи пе- ревірки якості товарів можуть бути різними і пов’язані з місцем її проведення, безпосередньо на підприємствах — виготівниках (при самовивезенні продукції), в роздрібному  торговельному під- приємстві  і в лабораторіях якості товарів крупних оптових ланок.

Визначення якості товару — це встановлення якісних харак- теристик товару, який є предметом закупівлі. Основні способи визначення якості товару такі:

— за стандартом (дається посилання на відповідний документ);

— за технічними умовами (в контрактах наводиться текст ТУ);

— за сертифікатами;

— за специфікаціями  (наводиться  специфікація);

— за зразком;

— за описом (дається докладний опис товару), який спи- рається на добре відомі на ринку види товарів;

— за попереднім  оглядом (покупець  оглядає весь товар);

— за вмістом окремих речовин (указується допустимий вміст окремих  речовин);

— за виходом готового  продукту  (указується  вихід готового продукту з сировини);

— за справедливою середньою якістю — (припускає  відпо- відність звичайній середній якості зараз, у цій місце- вості). Найчастіше використовують  у торгівлі сільгосппро- дуктами.


 

Міжнародна система нумерації товарів ЕАN

 

00–09

США і Канада

73

Швеція

20–29

Резерв ЕАN

740–745

Гватемала

30–37

Франція

 

Гондурас,  Нікарагуа,

380

Болгарія

 

Коста-Ріка, Панама

383

Словенія

750

Мексика

385

Хорватія

759

Венесуела

400–440

Німеччина

76

Швейцарія

460–462

Російська Федерація

770

Колумбія

471

Тайвань

773

Уругвай

474

Естонія

775

Перу

475

Латвія

777

Болівія

477

Литва

779

Аргентина

480

Філіппіни

780

Чилі

482

Україна

784

Парагвай

498

Гонконг

786

Еквадор

45, 49

Японія

789

Бразилія

50

Великобританія

80–83

Італія

520

Греція

84

Іспанія

529

Кіпр

850

Куба

531

Македонія

858

Словаччина

538

Мальта

859

Чехія

539

Ірландія

860

Югославія

54

Бельгія і Люксембург

869

Туреччина

560

Португалія

87

Голландія

569

Ісландія

880

Південна Корея

57

Данія

885

Таїланд

590

Польща

888

Сінгапур

594

Румунія

899

Індонезія

599

Угорщина

90–91

Австрія

600–601

Південна Африка

93

Австралія

611

Марокко

94

Нова Зеландія

619

Туніс

955

Малайзія

64

Фінляндія

977

Періодичні видання

690–691

Китай

978–979

Книги

70

Норвегія

980

Квитанції

729

Ізраїль

99

Купони


 

З метою контролю якості товарів, їх відповідності еталонному зразку використовується штрих-код.  У світовій практиці товаро- виробництва  відомо декілька видів кодування,  але найбільшого поширення набула американська і європейська системи кодуван- ня ЕА1Ч. Нею сьогодні кодується до 90% усіх товарів у США, що випускаються,  80% — в Німеччині, близько  70% — у Франції  і Італії.

Що ж позначають цифри коду? Найчастіше номер, який при- власнюється кожному виду виробу, складається з 10–13 цифр. Найзначущіші з них — перші дві (країна виробництва даного то- вару); наступні п’ять — підприємство-виробник; ще п’ять прихо- вують характеристику  товару (розмір, маса); остання цифра — контрольна. Код країни привласнюється Міжнародною Асоціацією ЕА1Ч. Можливий варіант, коли для коду країни-виготівника відво- диться три знаки, а для коду підприємства  — чотири. Наводимо штрих-коди, встановлені міжнародною  Асоціацією  ЕАТЧ.

Комерційні  спори і порядок їх розв’язання

Однією з необхідних умов успішного функціонування всіх еле- ментів створюваного  в Україні ринкового  механізму є законність і дисципліна в діяльності суб’єктів  господарювання.

Ринковий механізм, як і будь-яке інше складне явище, не може розвиватися без зіткнень і конфліктів, що приводять до супереч- ностей між суб’єктами комерційної  діяльності.

Такі суперечності між торговельними підприємствами, орган- ізаціями,  державними  та іншими  органами  стосовно  їхніх прав та обов’язків  в комерційних відносинах називаються комерцій- ними спорами. Саме ці комерційні  спори і є предметом  розгля- ду та вирішення арбітражного  суду.

Арбітражний суд є однією з гілок судової влади, на яку зако- ном покладено здійснення правосуддя у господарських відноси- нах і вирішенні всіх комерційних  спорів, що виникають між юри- дичними особами,  державними  та іншими органами.

Комерційні спори виникають при укладенні, зміні і розірванні господарських договорів. Ці спори умовно іменуються переддо- говірними. Спори, що виникають при виконанні договорів з приводу  неналежного  виконання  зобов’язань  та застосування


 

до порушника передбачених законом чи договором  майнових санкцій (штрафів та відшкодування  збитків),  умовно називають- ся майновими.

Чинне законодавство вимагає від підприємств  та організацій, щоб вони до подання позову вжили заходів щодо врегулювання господарських спорів з іншою стороною.

Доарбітражне  врегулювання  комерційних  спорів  поклика- не забезпечити якомога швидше відновлення порушених прав підприємств  та організацій;  сприяє виявленню і усуненню при- чин та умов виникнення господарських правопорушень  та під- вищенню рівня укладання та виконання господарських дого- ворів.

Діяльність арбітражного  суду з розгляду комерційних  справ і вирішення  комерційних  спорів розвивається  у певній послідов- ності і складається з окремих стадій:

— порушення справи за письмовою  заявою (позовом);

— вирішення комерційного спору;

— прийняття  рішення;

— виконання рішення;

— виконавче провадження;

— перевірка рішень, ухвал та постанов у порядку нагляду.