2.4. Основи формування асортименту товарів на підприємствах  оптової торгівлі і керування товарними  запасами

Мета і принципи формування асортименту товарів на підприємствах оптової торгівлі

Формування асортименту — це процес підбору та встановлен- ня номенклатури  товарів, що відповідає попиту покупців і забез- печує високу прибутковість  роботи торговельного  підприємства.

Однією з найважливіших умов безперебійного постачання роздрібної торговельної мережі товарами, що задовольняють попит кінцевих споживачів, є створення оптимального асорти- менту товарів на підприємствах  оптової торгівлі.

Принципи  формування асортименту:

— забезпечення відповідності району діяльності підприємства характеру попиту населення;

— забезпечення  стійкості  (особливо  по товарах повсякден- ного попиту);

— забезпечення умов рентабельної діяльності підприємства;

— забезпечення необхідної широти, глибини, і стійкості асор- тименту;

— забезпечення  комплексності задоволення  попиту спожи- вачів у рамках обраного  сегмента ринку.

Фактори, що впливають на формування товарного асортименту торговельного підприємства

Формування  асортименту товарів — це складний процес, що базується  на обліку дії багатьох факторів. Загальні фактори не залежать від конкретних  умов роботи торговельного  підприєм- ства. До них відносять: купівельний попит та виробництво товарів.

Специфічні фактори відображають конкретні умови роботи даного торговельного  підприємства. До них відносяться: тип і розмір  магазина,  технічна оснащеність,  умови товаропостачан- ня, чисельність і склад населення, що обслуговується,  транс- портні умови, наявність інших роздрібних  торгових підприємств у зоні діяльності даного магазину.


 

Основним фактором, що впливає на формування асортимен- ту, є купівельний попит. Він спрямований  на максимальне задо- волення попиту населення і разом  з тим на активний  вплив на розширення  асортименту.  Істотні зміни в попиті повинні супро- воджуватися змінами в сформованому  асортименті.

При формуванні  асортименту  продовольчих  товарів  варто

враховувати деякі особливості  попиту  на продукти  харчування. Так, попит на продовольчі товари порівняно з попитом на непро- довольчі товари має високий  ступінь стійкості,  а в окремих  ви- падках — консервативності. Споживач звикає до визначених видів продуктів (сортам хліба, сиру, кондитерських виробів), тому важливо досягти стабільності формування асортименту таких то- варів, забезпечуючи  їх безперебійний  продаж.

При формуванні асортименту  продовольчих товарів необхід-

но враховувати і фактор їх взаємозамінності. У разі відсутності в продажу потрібного продукту, незадоволення якістю запропоно- ваного  товару  покупець,  як правило,  не відкладає  покупку,  а шукає їй заміну, купуючи інший продукт з аналогічною харчовою цінністю. Особливо це стосується товарів однієї групи, але існує і міжгрупова взаємозамінність: м’ясо можна замінити рибою, картоплю — крупами,  макаронами.

Процес формування асортименту, його етапи і зміст, комерційне  забезпечення

Процес формування асортименту товарів на складах оптових підприємств  складається з наступних етапів:

1 етап — встановлення переліку основних груп і підгруп реа- лізованих товарів. При цьому необхідно виходити з можливості задоволення попиту оптових покупців з урахуванням їх спеціалі- зації на торгівлі відповідними  товарами.

Якщо оптове підприємство постачає  роздрібне  торговельне

підприємство переважно товарами повсякденного попиту, то сформований ним асортимент має, насамперед, задовольняти вимоги цієї групи підприємств. Підприємство, що займається тор- гівлею товарами вузького  асортименту,  має подбати про достат- ню глибину асортименту  в межах відповідних груп і найменувань товарів, інакше воно не може сприяти  успішному  формуванню


 

комплексів і мікрокомплексів товарів в обслуговуванні ними в універсальних і спеціалізованих  магазинах.

2 етап — встановлення кількості реалізованих різновидів  то- варів по кожному найменуванню.

3 етап — розподіл окремих груп і підгруп товарів між спожив-

чими комплексами  і мікрокомплексами постійного  і сезонного характеру.

4 етап — розробка  конкретного асортиментного переліку то- вару.

Асортиментний  перелік  є основним  інструментом,  за допо-

могою якого здійснюється регулювання асортименту товарів на оптових  підприємствах.  У нього  включається  перелік  наймену- вань товарів, що відповідає  встановленій широті асортименту,  і мінімально необхідна кількість різновидів товарів, що постійно повинні бути в наявності на складі.

Асортиментні  переліки розробляються  на рік. У разі необхі-

дності через деякий час в них можна вносити відповідні зміни. В них варто передбачити групову і внутрішньогрупову  структуру, а також основні (артикул, модель) і додаткові (розмір,  повнота, ріст) ознаки різновидів товарів. Розробка асортиментних пе- реліків включає три етапи:

— на першому етапі визначається перелік асортиментних по-

зицій. При цьому враховується номенклатура товарів, що пройшли через оптові підприємства  в звітному році, і но- менклатура товарів, зазначених у специфікаціях  до дого- ворів на постачання товарів у майбутньому році;

— на іншому етапі розраховується  число різновидів кожного товару за основною ознакою, тобто визначається їх кількість за кожною позицією  товарів, що надійшли за рік;

— на третьому, заключному, етапі визначається кількість різновидів  кожного  товару для мінімального  асортименту, що включає таку їх кількість,  що постійно  повинна бути в запасах і яку в будь-який час може бути запропоновано покупцеві.

За допомогою асортиментного переліку комерційна служба підприємства  може здійснювати систематичний  контроль за по- внотою і стабільністю асортименту товарів на складах і поста- чанням його покупцям свого цільового ринку.


 

Як відмічає Апопій В.В. та інші, у зв’язку з тим, що умови роботи оптових підприємств мають свої особливості, склад оп- тимального асортиментного переліку у них різний. Він диктуєть- ся тими маркетинговими рішеннями, які приймає для себе опто- ве підприємство. Разом з тим, при розробленні обов’язкового асортиментного переліку слід виходити з необхідності:

— забезпечення  рентабельної роботи підприємства;

— товаропостачання  роздрібної  торговельної  мережі широ- ким асортиментом  товарів;

— наявності обігових коштів для закупівлі товарів та можли-

востей залучення кредитів.

Необхідність здійснення контролю за повнотою і стабільністю асортименту товарів в оптових підприємствах  визначає основну мету розробки  асортиментних  переліків.

Результати перевірок за дотриманням асортименту товарів на оптовому підприємстві щораз повинні аналізуватися для вживан- ня необхідних заходів по відновленню незнижуваних запасів ок- ремих різновидів товарів, а аналіз асортименту  повинен бути використаний  при складанні договорів  на постачання  товарів у наступному році та у роботі з їх уточнення і зміни в поточному році.

Контроль за наявністю на оптовому підприємстві  товарів відповідно до асортиментного переліку здійснюють товарознавці- комерсанти.  Для цього використовуються картки кількісно-сумо- вого обліку, що зведені в картотеки  для кожної  товарної групи. Картотеку  рекомендується  поділяти на три частини.  У першій встановлюються картки на товари, запаси яких є в необхідній кількості, у другий — картки на товари, запаси яких знаходяться на реалізації, і в третій — картки на товари, відсутні в даний мо- мент на складах бази.

Для більшої наочності доцільно використовувати картки різних

кольорів,  наприклад,  зелений  — для обліку достатніх  товарів, білий — для обліку інших товарів та інші.

Оптові торговельні підприємства повинні здійснювати конт- роль за асортиментом  товарів не тільки на власних складах, але й у роздрібній  торговельній  мережі, що обслуговується.  З цією метою комерційні  працівники  оптових підприємств  виїжджають до своїх покупців,  пропонують товари, що знаходяться на скла- дах, роблять консультаційні  послуги  з питань продажу  цих чи


 

інших товарів, рекламу цих товарів і методи стимулювання про- дажів.

Найбільш ефективний метод контролю може бути здійснений із застосуванням  персональних комп’ютерів з відповідним  про- грамним  забезпеченням.

Формування  асортименту  товарів у магазинах  мають свою

специфіку. При цьому необхідно враховувати вплив багатьох факторів.

На побудову асортименту товарів у роздрібних торговельних підприємствах  впливають такі фактори:

— тип і розмір  магазину  і його технічна оснащеність;

— умови товаропостачання  роздрібної  торговельної  мережі

(у першу чергу наявність стабільних джерел);

— чисельність населення, що обслуговується;

— транспортні  умови;

— наявність мережі магазинів-конкурентів і ін.

Принципи і методи керування асортиментом товарів в оптовій торгівлі

Керування асортиментом  — діяльність, спрямована на досяг- нення вимог  раціональності асортименту.

Елементи керування — це формування асортименту  і вста- новлення рівня вимог за показниками, що визначає раціо- нальність асортименту.

Формування  асортименту — діяльність по складанню наборів товарів, що дозволяє задовольнити реальні чи прогнозовані спо- живання, а також досягти цілей, визначених керівництвом органі- зації.

Формування асортименту не може бути абстраговане від кон-

кретної організації  і повинне базуватися на заздалегідь обраних цілях і завданнях, що обумовлює напрямки розвитку асортимен- ту. Це визначає асортиментну  політику організації.

Асортиментна політика — мета, завдання та основні напрям- ки формування асортименту, обумовлені керівництвом органі- зації.

Мета організації в галузі асортименту — формування реально-

го і прогнозованого асортименту,  що максимально  наближається


 

до раціонального для задоволення різноманітних  потреб і одер- жання запланованого  прибутку.

Для цього повинні бути вирішені наступні завдання:

— установлено реальні і передбачувані споживання  у визна- чених товарах;

— визначено основні показники  асортименту  і даний аналіз його  раціональності;

— виявлено джерела товарних ресурсів, необхідних для фор- мування раціонального  асортименту;

— оцінено  матеріальні можливості  організації  для випуску,

розподілу  чи реалізації окремих  товарів;

— визначено основні напрямки  формування асортименту. Основні напрямки  в галузі формування асортименту:  скоро-

чення, розширення, стабілізація, відновлення, удосконалення, гармонізація.

Скорочення асортименту  — кількісні і якісні зміни стану на-

бору товарів за рахунок зменшення його широти і повноти. При-

чинами скорочення асортименту можуть бути падіння попиту, недостатність пропозицій  чи збитковість,  низька прибутковість  у виробництві  і реалізації  окремих  товарів.  Наприклад,  в останні роки спостерігається тенденція скорочення асортименту за ра- хунок дешевих продовольчих і непродовольчих товарів, не вигід- них виробникові  і продавцеві,  але необхідних споживачеві.

Розширення  асортименту  — кількісні  і якісні зміни  набору

товарів за рахунок збільшення показників  широти, повноти і но-

визни. Причинами, що сприяють розширенню асортименту, є збільшення попиту та пропозиції,  висока рентабельність вироб- ництва чи реалізації товарів, упровадження на ринок нових то- варів чи виробників.

Стабілізація асортименту  — стан набору товарів, що харак-

теризується  високою  стійкістю  і низьким  ступенем відновлення.

Це досить рідкісний стан асортименту, властивий в основному асортименту  харчових продуктів повсякденного попиту.

Відновлення асортименту — якісні і кількісні зміни стану на-

бору товарів, що характеризуються  збільшенням показника  но-

визни.

Критерії  вибору:

— необхідність задоволення нових постійно змінюваних потреб;


 

— підвищення  конкурентоздатності;

— прагнення виробників  і продавців стимулювати попит;

— спонукання споживачів робити покупки  нових товарів для задоволення функціональних, соціальних і психологічних потреб;

— зміна моди;

— досягнення  науково-технічного прогресу.

В умовах конкурентного середовища  без відновлення асор- тименту неможливо обійтися, тому що новизна товарів — один з найважливіших критеріїв конкурентоздатності організацій-вироб- ників і продавців.

Удосконалення  асортименту  — кількісні  і якісні  зміни  стану

набору товарів для підвищення його раціональності.

Удосконалюючи  асортимент,  необхідно враховувати:

— науково обґрунтовані раціональні споживання;

— вимоги суспільства;

— забезпечення безпеки для споживачів і навколишнього се- редовища;

— використання  досягнень науково-технічного прогресу  для максимального  підвищення якості життя.

Гармонізація  асортименту  — кількісні і якісні зміни  стану на- бору товарів, що відбивають ступінь наближення реального асор- тименту до оптимального  чи кращих закордонних  і вітчизняних аналогів, що найбільш повно відповідають цілям організації.

На українському  споживчому  ринку покупці прагнуть відвіду- вати елітні магазини, які створюються за зразком відомих закор- донних фірм. Наприклад, у м. Києві «Велика кишеня», у м. До- нецьку — «Бум», «Золоте кільце», «Амстор».

Керування товарними запасами в оптовій торгівлі

У ринковій  економіці  важливе значення мають питання,  по- в’язані  з регулюванням  товарних запасів  в оптових торговель- них підприємствах.  Для забезпечення безперервності  процесів виробництва  обігу і споживання  необхідні товарні запаси.

Основне  призначення  товарних  запасів  в оптовому  під-

приємстві — обслуговування потреби в товарах своїх покупців, а в роздрібних торговельних підприємствах — забезпечення стійкої


 

пропозиції  товарів з урахуванням купівельного  попиту. Причому пропозиція  товарів повинна бути виражена у вигляді сформова- ного асортименту для даного типу торговельного  підприємства.

Асортимент  товарів  в оптовому  підприємстві  є вихідним,

відправним моментом для створення товарних запасів та управ- ління ними.

Апопій В.В та інші під управлінням товарними запасами розу- міють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на встановлення і підтримання оптимального обсягу і структури запасів, необхідних для забезпечення безперебійного постачан- ня роздрібної  торговельної  мережі товарами.

Основне завдання управління товарними запасами — не до-

пустити перебоїв  у товаропостачанні  магазинів  товарами своєї номенклатури  та запобігання  затоваренню.

Управління товарними запасами на товарних базах передбачає:

— встановлення оптимального  обсягу товарів;

— оперативний  облік запасів і контролю за їх станом;

— регулювання товарних запасів.

Керування товарними запасами завжди має на меті їх оптим- ізацію, тобто забезпечення торговельної організації товарами в такому асортименті і в таких кількостях, які максимально відпов- ідають попиту, що передбачається. Отже, і цій найважливішій управлінської функції передує вивчення і прогнозування  можли- востей ринку. Розроблено багато моделей оптимізації  товарних запасів:

— статичні;

— динамічні;

— попереднього  контролю;

— безперервного контролю;

— з фіксованим розміром  замовлення;

— релаксаційна.

Жодна з цих моделей не є досконалою, тому не можна нада- ти перевагу будь-якій з них. Пропонуємо одну з найпростіших моделей оптимізації  товарних запасів — релаксаційну модель.

Замовлення дається після того, як вичерпано запас товарів по-

переднього замовлення. У зв’язку з цим період завезення має різну тривалість залежно від змін попиту. Час виконання замовлення при цьому приймається рівним нулю, тобто замовлення виконується


 

миттєво. Розмір партії завезення повинен бути оптимальним і визначається за формулою Уілсона. З цього випливає, що мак- симальний  розмір  запасу  — величина постійна,  а мінімальний може бути зведений до нуля. В моделях такого класу виключаєть- ся можливість перебоїв у продажу. Але необхідне постійне спо- стереження за станом запасів, що пов’язано з великими експлу- атаційними  затратами,

Керувати товарними  запасами  — означає планувати визна-

чений обсяг і структуру запасів відповідно до поставленого  пе- ред торговельною організацією  цілей і контролювати, щоб товарні запаси постійно  відповідали встановленим  критеріям.  Керуван- ня повинне бути систематичним.

Ф.Г.Панкратов, Т.К.Серегіна визначають величину товарних запасів декількома способами:

1. Як відношення товарного  запасу на визначену дату до об- сягу реалізації на ту ж дату за деякий попередній період.

В основному це відношення розраховують на початок місяця, але деякі організації  згідні визначати його на кінець місяця.

2. Як число тижнів торгівлі,  на яку вистачить даного запасу. Вихідними даними служить відома (чи намічена) товарообо- ротність.

3. З урахуванням пропорційності коливань рівня запасів  ко-

ливанням обсягу реалізації. Це так званий метод пропорційного відхилення (Percentage Deviation Method). Розрахунок провадить- ся за формулою:

 

Запас на початок місяця =


 

реалізація за місяць  

 

= середній  запас  × 0,5    .

1 + середньоміс. обсяг реалізації

Цей підхід ґрунтується на принципі, відповідно до якого відхи- лення фактичного запасу від середнього завжди повинні бути вдвічі меншими (складати 50%), ніж відхилення обсягу реалізації від середньомісячного.

4. По базовому (мінімальному) товарному запасу (Basic Stock

Method). Ця модель застосовується  для підприємств, де обо- ротність товарних запасів складає 6 разів на рік чи менше. То- варні запаси, які необхідно мати на початок місяця, визначають


 

шляхом додавання базового товарного запасу і намічуваного обсягу реалізації на місяць:

Запас на початок  місяця = обсяг  реалізації,  намічуваний  на цей місяць + (середня  величина товарних запасів — середньо- місячний обсяг реалізації).

Жодна з цих моделей не є бездоганною,  усі вони розроблені

«навпомацки», на основі тривалого досвіду, і тому є чисто емпі- ричними.  Не можна видати й апріорну рекомендацію:  яку з них застосовувати,  яка дасть найкращі результати. Це залежить від безлічі конкретних факторів. Торговельній організації варто оці- нити (можливо, і випробувати) різні моделі і вибрати ту, яка най- більше підходить саме для неї. Найкращою слід вважати таку модель, за якої споживачі будуть задоволені роботою підприєм- ства; не виявиться випадків відсутності товарів, запитуваних по- купцями; рівень торговельних запасів оптимальний; товарообіг сприятливий.

Облік товарних запасів повинен бути налагодженим і у фізич-

ному вираженні — у штуках, одиницях, масах, упаковках. Оскіль- ки споживач купує упаковки,  штуки, маси й обсяги, запас пови- нен бути так збалансований, щоб споживач міг придбати потрібні йому товари в зручному вигляді (розфасовці,  упаковці й ін.).

У кожному  разі неодмінна передумова керування товарними

запасами  — облік реалізації можливо більш дрібними  товарни- ми групами. Основним технічним засобом вирішення цього зав- дання є застосування, наприклад, у вузлах розрахунку магазинів таких контрольно-касових машин, що можуть акумулювати і ви- дати розчленовані  підсумки  (у багатьох великих магазинах  ка- сові апарати з’єднані з ЕОМ, утворюють внутрішньомагазинну АСУ, в число функцій якої входить і керування товарними  запа- сами).

Сучасні контрольно-касові машини здатні видати дуже деталізо-

вану інформацію. Магазини,  де асортимент дуже широкий,  таким чином реєструють  реалізацію товарів, що швидко обертаються.

Деталізований облік продажу товарів іншого асортименту здійснюється  за допомогою  відривних перфорованих і інших спеціалізованих  товарних ярликів. Аналогічні системи  керування передбачаються і для оптових баз.


 

Щоб керувати товарними запасами, необхідно в будь-який момент часу точно знати обсяг поточних товарних запасів у вар- тісному  вираженні.

Тут варто підкреслити,  що вартісний облік надзвичайно важ- ливий, і він ніяким чином не може бути замінений обліком у фізич- ному вираженні — надзвичайно ефективним інструментом. Обид- ва види обліку дають можливість:

— виявити, які саме найменування товарів, товарні групи і цілі категорії товару користуються найбільшим попитом. Це дозволяє приймати обґрунтовані рішення про замовлення додаткових партій товару, чи навпаки, про виключення то- вару з асортименту;

— оптимізувати вкладення капіталу в товарні запаси. Наслід- ком занадто великих запасів є зменшення  товарооборот- ності, оборотності капіталу і зменшення прибутку. Крім того, це підвищує  і витрати обігу, тому що збереження  товарів вимагає  певних витрат;

— підвищити обґрунтованість рішень, прийнятих щодо за- купівлі товарів. Знаючи, які товари підприємство має у роз- порядженні зараз і володіючи інформацією про темпи ре- алізації різних найменувань і різновидів товарів, про попит на них, комерсанти  мають базу, на якій можуть засновува- ти свої рішення щодо оптимізації  асортименту.

У принципі контроль за фізичним товарообігом  побудований на тих же основах, що і за товарообігом  у вартісному вираженні.

ЕОМ надає неоціненну допомогу  в керуванні товарними  за- пасами як в окремих підприємствах,  так і в масштабі всієї торго- вельної фірми.

При продажі фруктів, овочів, м’яса і тому подібних товарів застосовують  ваги типу «маса — ціна — вартість»; вартість теж друкується на чеку, і одночасно вся інформація про акт продажу вводиться в ЕОМ. Машина коректує дані, що зберігаються  в ній, про товарний запас і обсяг реалізації. Вона стежить за зменшу- ваними товарними  запасами  і готує  всі необхідні зведення для замовлення нових партій товару на поповнення  запасів.