3. Професійна оціночна діяльність: форми, суб’єкти  та об’єкти

Професійна оціночна  діяльність — це діяльність  оцінювачів  та суб’єктів оціночної  діяльності,  яка полягає  в організаційному, мето- дичному  та практичному забезпеченні  процесу  оцінки  майна,  роз- гляді та підготовці  висновків  щодо вартості об’єкта оцінювання.  Ця діяльність може здійснюватися у таких формах:


 

—  практична  діяльність з оцінки  майна, яка полягає  у практич- ному визначенні  вартості  майна  та виконанні всіх процедур, пов’язаних із нею. Практична діяльність  з оцінки майна може здійснюватися виключно  суб’єктами оціночної діяльності, ви- значеними  такими відповідно до ст. 5 Закону  про оцінку (див. нижче);

—  консультаційна  діяльність, яка  полягає  у наданні  консульта- цій з оцінки майна суб’єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки або іншим особам у письмовій або усній формах;

—  рецензування звітів про оцінку  майна:  полягає  у критичному розгляді звітів про оцінку та наданні висновків щодо їх повно- ти, правильності виконання, відповідності  застосованих  про- цедур оцінки вимогам нормативно-правових актів з оцінки;

— методичне забезпечення оцінки майна — розробка методичних документів з оцінки та надання роз’яснень щодо їх застосування;

—  навчальна  діяльність оцінювачів — участь у навчальному про- цесі з професійної підготовки оцінювачів.

Процес  оцінювання передбачає  наявність  оцінюваного  об’єкта і оцінюючого суб’єкта.

Згідно з Законом про оцінку, об’єктом оцінки є майно та майнові права, які підлягають оцінюванню.

Майном, що може оцінюватися,  вважаються об’єкти в матеріаль- ній формі, будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; нематеріальні  активи, у тому числі об’єкти права інтелектуаль- ної власності; цілісні майнові комплекси  всіх форм власності.

Майновими   правами,   що  можуть   оцінюватися,   визначаються будь-які  права,  пов’язані  з майном,  відмінні  від права  власності,  у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння,  розпорядження, користування), а також інші специфічні права (наприклад, право використання природних  ресурсів) та права вимоги.

У національному стандарті  № 1 об’єкти оцінки  класифікуються на об’єкти оцінки  у матеріальній та нематеріальній формі,  у формі цілісного майнового комплексу.

Об’єктами оцінки у матеріальній формі є нерухоме майно (неру- хомість) та рухоме майно. Нерухоме майно — земельна ділянка без покращень  або земельна  ділянка  з поліпшеннями, які нерозривно  з


 

нею пов’язані (будівлі, споруди),  а також інше майно, що згідно з за- конодавством  належить  до нерухомого майна. Рухоме майно — ма- теріальні  об’єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди.

Об’єкти оцінки у нематеріальній формі — об’єкти, які не існують у матеріальній формі,  але дають змогу отримати  певну  економічну вигоду. До них належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опці- они, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська та кредитор- ська заборгованість тощо), а також майнові права.

Об’єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу — об’єкти, сукупність  активів яких дає змогу проводити  певну господарську  ді- яльність.  Цілісними майновими  комплексами є підприємства,  а та- кож їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку  у самостійні об’єкти або зареєстровані як самостійні суб’єкти господарської діяльності.

Учасниками процесу оцінювання є:

1) суб’єкти оціночної діяльності,

2) замовники: споживачі оціночних послуг (держава, інвестори, страховики, кредитори, громадяни  тощо).

Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»  (ст. 5) визнає суб’єктами оціночної  діяльності:

—  суб’єкти господарювання  (професійних оцінювачів) — фізич- ні особи (індивідуальні підприємці), а також юридичні  особи (консалтингові та юридичні  фірми, оціночні фірми),  які здій- снюють господарську  діяльність  і у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали  сертифікат суб’єкта оціночної діяльності.

—  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльнос- ті в процесі виконання функцій  з управління та розпоряджен- ня державним  майном  та майном  комунальної власності,  та у складі яких працюють оцінювачі.

Незалежна оцінка  (відома як експертна оцінка)  — оцінка майна, яку проводить  суб’єкт господарювання. Органи  державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють самостійну оцінку.