2. Нормативно-правова та методична база експертної оцінки

Головним законодавчим актом, який регулює сьогодні процес оцінки  майна  та майнових  прав  у нашій  державі,  є Закон  України

«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», прийнятий у 2001 році. Але відзначимо, що і до прийняття цього Закону в країні були певні законодавчі підстави для проведення оцінки. Так, питання  оцінки  майна, яке приватизувалося, неоднора- зово згадувалися, зокрема, у наступних  Законах:  «Про приватизацію майна державних  підприємств» — ст. 20; «Про приватизацію невели- ких державних  підприємств (малу приватизацію)» — ст. 9; «Про осо- бливості  приватизації об’єктів незавершеного будівництва» —  ст. 9. Наведені  законодавчі  документи  свого часу стали імпульсом станов- лення та розвитку професійної оціночної діяльності в Україні. Адже з часом усі питання, що стосувалися оцінки майна у зв’язку з його при- ватизацією, знайшли своє відображення у прийнятій «Методиці оцін- ки вартості майна при приватизації» (від 22.06.1998 року № 1114).

Закон  України  «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність  в Україні»  (далі Закон  про оцінку)  регламентує основні положення оціночної діяльності  в Україні. В ньому визнача- ється: що таке професійна  оціночна  діяльність,  в яких  формах  вона


 

може  здійснюватися; коли  виникає  необхідність  оцінювати  майно, та наводиться  перелік випадків, за яких вартість того чи іншого май- на повинна  визначатися експертом-оцінювачем обов’язково;  об’єкт оцінки; суб’єкти оціночної  діяльності,  їх права та обов’язки, вимоги до суб’єктів та інше.

Згідно  із законом,  проведення оцінки майна є обов’язковим у випадках:

—  створення підприємств (господарських товариств) на базі дер- жавного майна, або майна, що є у комунальній власності;

— реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з дер- жавною часткою чайна;

—  виділення або визначення частки майна у суспільному майні, в якому є державна частка (частка комунального  майна);

—  визначення вартості  внесків  учасників  та засновників госпо- дарського товариства, якщо до зазначеного товариства  вно- ситься майно господарських товариств  із державною  (ко- мунальною) часткою, а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства;

—  приватизації та іншого відчуження; оренди, обміну, страхуван- ня державного майна та майна комунальної власності, а також повернення  цього майна на підставі рішення суду;

—  переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

—  оподаткування майна;

—  передачі майна під заставу;

—  визначення збитків  або розміру  відшкодування. У випадках, встановлених законом.

Однак власник має право оцінювати майно і на свій розсуд (про- водити  добровільну  оцінку).  Він повинен  знати  вартість  власності, щоб обґрунтувати та відстоювати  свою позицію у взаєминах з інши- ми економічними суб’єктами.

Методичне  регулювання оцінки  (ст. 9 Закону  про оцінку)  здій- снюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки, якими є: а) положення (національні стандарти) з оцінки майна, що затвер-

джуються Кабінетом Міністрів України;

б) методики  та інші нормативно-правові акти, які розробляють- ся з урахуванням положень  (національних стандартів) і затверджу-


 

ються Кабінетом  Міністрів  України  або Фондом  державного  майна

України.

Положення (національні стандарти) з оцінки  майна,  по-перше, містять: визначення понять, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей  оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензуван- ня; а по друге, визначають  випадки  застосування та випадки  обме- ження застосування оцінювачами  методичних  підходів до розрахун- ку різних видів вартості майна.

В  Україні   розроблення  положень   (національних  стандартів) з оцінки  здійснюється на засадах  міжнародних  стандартів  оцінки  з урахуванням національного законодавства. На сьогоднішній  день в Україні розроблені  такі стандарти:

 Національний  стандарт  № 1 «Загальні  засади  оцінки майна  і

майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів від 10 вересня 2003 року № 1440. Стандарт  є обов’язковим для застосуван- ня під час проведення  оцінки майна та майнових прав суб’єктами оці- ночної діяльності,  а також особами, які відповідно  до законодавства здійснюють  рецензування звітів  про оцінку  майна. Він містить  такі розділи:  «Загальні положення», «База  оцінки  та порядок  її визна- чення», «Методичні підходи до оцінки  майна та їх основні засади»,

«Загальні вимоги до проведення  незалежної  оцінки майна», «Загаль- ні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовку  висновку  про вартість майна».

 Національний  стандарт  № 2 «Оцінка  нерухомого  майна»,  за-

тверджений постановою Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2004 року

№ 1442. Стандарт  містить  такі частини:  «Загальна частина»,  «Осо- бливості застосування методичних підходів» та «Особливості оцінки окремих видів нерухомого майна».

 Національний  стандарт № 3 «Оцінка  цілісних майнових  комп-

лексів», затверджений постановою  Кабінету  Міністрів  від 29 листо- пада 2006 року № 1655.

Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелекту-

альної власності», затверджений постановою Кабінету Міністрів від 3 жовтня 2007 року № 1185. Стандарт є обов’язковим для застосування суб’єктами  оціночної  діяльності  під час проведення  оцінки  майно- вих прав інтелектуальної власності, а також особами, які здійснюють


 

відповідно  до законодавства рецензування звітів  про оцінку.  Може також  застосовуватись для  визначення розміру  збитків,  завданих  у зв’язку з неправомірним використанням об’єктів права інтелектуаль- ної власності.

Що стосується  методик  та інших нормативно-правових актів: постановою Кабінету  Міністрів  України  від 10 грудня 2003 року за- тверджено  нову  «Методику  оцінки  майна»  № 1891.  Цей  документ готувався  як  нова  редакція  «Методики оцінки  вартості  майна  під час приватизації», яка нині втратила  чинність. Нову назву методика отримала  з огляду на те, що вона має застосовуватися не тільки  для проведення  оцінки майна в ході його приватизації, а й в інших випад- ках, віднесених Законом про оцінку до обов’язкових.

Нормативною базою оціночної діяльності є також:

Закон  України  «Про оцінку земель» (від 11 грудня 2003 року), який  визначає   правові  засади  професійної оціночної  діяльності   у сфері оцінки  земель  в Україні  та спрямований на регулювання від- носин, пов’язаних з процесом оцінки (визначення вартості)  земель.

«Методика  оцінки об’єктів оренди» (від 10 серпня 1995 року) — визначає особливості оцінки майна, що передається в оренду з метою визначення його  вартості  та  використання отриманих  результатів для розрахунку  орендної плати.

«Методика  товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх тран- спортних  засобів» — встановлює  порядок  визначення вартості до- рожніх транспортних засобів, регламентує принципи, методи оцінки, а також вимоги  до оформлення результатів  оцінки  та оціночні  про- цедури;

інші нормативно-правові акти.