3. Особливості оцінки нематеріальних активів. Сфера її застосування

Практичне використання нематеріальних активів  в економічно- му обороті підприємств є за суттю процес комерціалізації інновацій- ної сфери, що умовно можна звести до наступних  стадій.

Перша стадія — це грамотна класифікація об’єктів інтелектуаль- ної власності,  на базі якої  повинна  формуватися попередня  оцінка їхньої ринкової  вартості.  Однак  у даний  час підприємства або її не


 

виконують,  або роблять  це по-дилетантські. Тому необхідна профе- сійна розробка базових методологічних і методичних рекомендацій.

Друга  стадія — це включення вартості  об’єктів нематеріальних активів  до складу  майна  підприємств по бухгалтерському рахунку

04 «Нематеріальні активи».  Відповідно  до законодавства України  ці засоби підлягають амортизації: щомісяця  відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) за нормами, що розраховує підприємство (фірма) виходячи з їхньої первісної вартості й терміну їхнього корис- ного використання, але не більш терміну діяльності самого підприєм- ства (фірми), потім реалізуються й осідають на розрахунковому ра- хунку підприємства.  Надалі  ці кошти  використовуються винятково на розвиток  даного виробництва, на винагороду  авторам розробок (а також учасникам,  що сприяли  створенню  чи використанню цих роз- робок), і тому не повинні обкладатися податками.

Третя стадія — комерціалізації нематеріальних активів. Вона по- лягає  в активному  виході  підприємств на ринок  науково-технічної продукції, в умінні знайти свого покупця, опановувати мистецтвом підприємця, тобто самому шукати замовника (споживача) для своєї ідеї чи розробки.

Суб’єкту будь-якої  фірми, що хазяює, необхідно вміти грамотно аналізувати ситуацію  на ринку  продукції  (послуг), вести облік тен- денцій попиту на свої розробки чи продукцію (послуги), закріплюва- ти за собою ринкову «нішу» і бути серйозно підготовленим в області підприємницької діяльності, маркетингу,  знати правові, юридичні основи відносин з партнерами.

Тактика  ігнорування подібних дій неминуче обернеться  для під- приємств  у майбутньому  повною втратою конкурентної здатності їх- ньої продукції на зовнішніх і внутрішніх ринках.

Потреба в оцінці  нематеріальних активів підприємства ви- никає в наступних  випадках:

—  купівлі-продажу частки  (внеску) у статутному  капіталі  това- риства чи товариства  з обмеженою відповідальністю;

—  продажу підприємства цілком чи на аукціоні за конкурсом, що здійснюється при процедурі  банкрутства чи при приватизації державного підприємства;

—  передача всього підприємства в оренду. Оцінка  вартості важ- лива для призначення орендної плати й здійснення наступного викупу орендарем (якщо це передбачено договором оренди);


 

—  реорганізації  (злиття, поділ, поглинання і т.п.) і ліквідації під- приємства,  що проводиться як за рішенням  власників  підпри- ємства, так і за рішенням господарського суду при банкрутстві підприємства;

—  здійснення  інвестиційного проекту   розвитку   підприємства, коли для його обґрунтування необхідно знати вихідну вартість майна. Зокрема, така проблема виникає  перед інвестором  при проведенні санації неспроможного підприємства;

—  одержання   кредиту  під  заставу  всього  майна  підприємства

(іпотека).

Оцінка вартості фірмового товарного знаку чи інших засобів індивідуалізації підприємства і його продукції (послуг) необхідна:

—  при їхньому перекуповуванні, придбанні іншою фірмою;

—  при наданні франшизи новим компаньйонам, коли розширю- ється ринок збуту й збільшується обсяг продажу;

—  при визначенні збитку, нанесеного діловій репутації підприєм- ства незаконними діями з боку інших підприємств;

—  при використанні їх як внеску у статутний  капітал  створюва- ного товариства;

—  при  визначенні   вартості  нематеріальних активів,  «гудвілу», для загальної оцінки вартості підприємства.

Таким  чином, обґрунтованість і вірогідність  оцінки  вартості  не- матеріальних активів багато в чому залежить  від того, наскільки  пра- вильно визначена сфера використання оцінки: купівля-продаж, одер- жання кредиту, страхування, оподатковування й т.д. Особливу  увагу варто звернути  на спосіб оцінки  нематеріальних активів,  що надхо- дять безоплатно  на баланс.

У даний  час оцінка  майна,  отриманого  безоплатно,  здійснюєть- ся за ринковою  вартістю  на дату оприбуткування. Оцінка  нематері- альних активів  за ринковою  вартістю  в даний час утруднена,  хоча в Україні й складається інститут оцінки інтелектуальної власності.

Нагадаємо,  що суми коштів, отримані  безоплатно  від інших під- приємств,  включаються  до складу  позареалізаційних доходів, тобто підлягають  оподаткуванню на прибуток. Таке формулювання при- зводить до того, що деякі бухгалтери відображають  безоплатно  одер- жуване майно не по кредиту рахунків 87 чи 88, як пропонується, а по кредиту рахунка 80 «Прибутки та збитки»,  тому що саме на кредиті рахунка 80 враховуються  позареалізаційні доходи.


 

Дійсно, формально проблема правильності відображення в облі- ку цих угод існує. Однак у даний час гостро стоїть проблема терміно- логії, використовуваної в податковому  законодавстві й запозиченні окремих розумінь з інших видів законодавства й галузей права.

Одержуване безоплатно  майно не повинне враховуватися на кре- диті рахунка  80 «Прибутки та збитки»,  а підлягає  відображенню на рахунках 87 чи 88 за приналежністю. Для цілей оподатковування прибуток збільшується на вартість безоплатно  отриманих  коштів без відображення на рахунках бухгалтерського обліку.